150 років тому:
20.06.1876 – у с. Оріховець на Тернопільщині у священичій сім’ї народився Леонтій Куницький – священник УГКЦ (1901), літератор, релігійний, громадський і політичний діяч, дійсний член НТШ (1934). Навчався у Папській колегії св. Атанасія в Римі (1896-1897), Львівській духовній семінарії та Львівському університеті (1897-1900), інституті «Авґустинеум» у Відні (1900-1903), конвікті «Канізіянум» в Інсбруку (1903-1904), доктор богослов’я (1904). Префект (1904-1905) та духівник (1908-1914) духовної семінарії у Львові. Радник і референт Митрополичої консисторії (з 1918), прелат-канцлер Митрополичої капітули (1924), крилошанин Львівської капітули, декан Львова і парох собору св. Юра (1924-1930). У 1920-х один з провідників Української трудової партії, засновник її часописів «Нова Рада» (1919-1920), «Наш прапор» (1923-1924). Співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання і член його ЦК. Голова товариства «Народна лічниця» (1921-1923), посол до Польського сейму (1928-1930), голова Комітету допомоги політичним в’язням (1937-1939). Підтримував діяльність Пласту. Заарештований у 1945 (у віці 69 років) і засуджений на 10 років сибірських таборів; звільнений 1956. помер у м. Мостиська Львівщині 1961.
