80 років тому:
8.10.1946 – на присілку Бойки с. Манява на Івано-Франківщині в хаті Івана Сенчака оточеній спецгрупою МДБ загинув Ігор Дячишин-«Іскра» – командир куреня УПА «Сивуля», сотник УПА. Член ОУН. У вересні 1939 перейшов на Закерзоння в німецьку зону окупації. Доброволець Дружини Українських Націоналістів (батальйон «Нахтігаль). Влітку 1943 Олекса Химинець (служив з Дячишиним у «Нахтігаль») запросив «Іскру» для організації сотень Української народної самооборони в Карпатах; інструктор та командир сотні вишкільного куреня УНС «Гайдамаки» (1943; тодішні Станіславська та Дрогобицька області). Організатор та командир бойової сотні УПА «Верховинці» ТВ «Чорний ліс», учасник боїв з німецькими та угорськими військовими частинами з метою здобуття зброї (села Манява, Гута, Пороги, Кричка, Солотвино та ін.) та з червоними партизанами Кулагіна. Восени 1944 сформував ще одну сотню та реорганізував їх у курінь «Сивуля» (сотні «Верховинці», «Бистрі», згодом «Вивірки», кожна до 200 стрільців), командир куреня. Оперував на території Солотвинського, Богородчанського, Надвірнянського, Перегінського, Ланчинського та Яремчанського районів, звів понад 100 боїв та збройних сутичок з більшовицькими окупантами. До найбільш відомих боїв куреня УПА «Сивуля» під командуванням «Іскри» належать:
– 24.08.1944 на полонині Малиновище з прикордонниками НКВС – знищено 40 енкаведистів, загинуло 9 повстанців;
– 8.11.1944 в лісі біля с. Пороги з підрозділами НКВС – знищено кілька десятків енкаведистів, загинуло 8 повстанців;
– 13.01.1945 біля с. Чорний Потік з підрозділами НКВС – втрати ворога невідомі, загинуло 6 повстанців та від кулі снайпера командир сотні «Дуденко»;
– 4.02.1945 в лісі біля с. Парищі з підрозділами НКВС – знищено 73 енкаведиста, загинуло 41 стрільців УПА; курінь прорвався в сторону с. Манява;
– 12.08.1945 у с. Волосів курінь розгромив дільницю НКВС, знищено 16 енкаведистів;
– 1.09.1945 у с. Дзвиняч дві чоти розбили гарнізон НКВС, який охороняв копальню – знищено 17 енкаведистів, загинув стрілець «Вовк». Цього ж дня чота «Холодного» обстріляла райцентр Солотвино – знищено 1 сержанта та 1 рядового НКВС;
– 15.11.1945 м. Надвірна, в якому дислокувалося близько 2000 військовослужбовців НКВС несподівано атакували курені УПА «Іскри» та «Чорного» – втрати ворога невідомі (є лише інформація про загибель начальника залізничної станції, члена КП(б)У);
– 11.1945 у с. Пороги розгромлено гарнізон прикордонників НКВС – знищено декілька десятків військовослужбовців, загинуло 3 повстанці;
– 25.11.1945 у райцентрі Солотвино атаковано райвідділ НКВС – винищувальний батальйон чисельність 90 бійців розбігся, звільнено 22 заарештованих, втрати ворога невідомі. Згодом у звіті секретаря Станіславського обкому КП(б)У Слоня понаписувано, що на переслідування куреня вислано військову групу, яка буцімто вбила 66 «бандітов» й у тому числі курінного «Іскру». Насправді ж курінь на чолі з «Іскрою» продовжував успішно громити окупантів;
– 2.01.1946 на горі Клим біля с. Пороги з підрозділами НКВС – знищено 28 енкаведистів, загинуло 4 повстанці.
У той час курінь складав з двох сотень «Верховинці» (відділ 78) і «Бистрі» (відділ 79). 7 січня 1946 в бою з переважаючими силами НКВС загинуло близько 80 повстанців у тому числі сотенний «Чайка» (48 стрільців поховані у спільній могилі у с. Верхній Майдан, інші в сусідніх селах). Через два тижні у Парищанському лісі в бою куреня з батальйоном НКВС знищено 50 і поранено 55 енкаведистів, з боку УПА – загинуло 41 і поранено 25 повстанців. У березні 1946 курінь зводив важкі бої з численними підрозділами НКВС в лісах біля сіл Манява, Бухтівець, Пороги, Кричка, Гута, в яких з обох боків були великі втрати.
Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги УПА (1.09.1946) та Срібного Хреста Бойової заслуги УПА 2 класу (1947). Над мертвими тілами курінного та стрільця УПА кати спершу поглумилися, відтак відвезли до Солотвино, де кинули на дорозі біля РВ НКВС і змушували візників, що проїздили повз, кіньми та колесами переминати полеглих з болотом. Опісля їх закопали в Лужках біля Солотвинського мосту. У 1992 громада Солотвина перепоховала героїв на місцевому цвинтарі. Народився на Сколівщині, нині Стрийського району Львівщині 1916.
