110 років тому:
15(2).01.1915 – у м. Полонне на Хмельниччині народився Леонід Молодожанин (Лео Мол), знаний у світі скульптор, живописець. Батько Григорій Молодожанин, професійно займаючись гончарством, змалку привчив Леоніда до праці на гончарному крузі та виготовлення виробів із глини. Закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури в Ленінграді (1936-1941; майстерня Матвія Манізера). На початку німецько-радянської війни опинився на окупованій німцями території; як остарбайтер потрапив до Австрії (1941). У Відні продовжив навчання у скульптора Вільгельма Фрасса, відтак за його порадою вступив до Берлінської академії мистецтв (1942-1945; клас Й. Шайбе). Отримав ліцензію та працював за фахом, асистент відомого скульптора Франца Клімша. В Німеччині одружився з Маргарет (1943), з якою перед завершенням війни переїхав на її батьківщину – в Голландію. Мистецьку освіту завершив у Королівській академії красних наук у Гаазі в Нідерландах (1946-1948; клас Б. Гунда), паралельно провадив власну майстерню з виготовлення авторського глиняного посуду та кавових сервізів. У 1947 під псевдонімом Лео Мол відкрив першу персональну виставку скульптури. У 1948 з родиною емігрував до Вінніпегу в Канаді. Щоби заробити на прожиття в церквах виконував стінопис, виготовляв вітражі (загалом понад 80; в катедрі святих Володимира та Ольги створив 30 вітражів на теми церковної історії України), писав олійні полотна, продукував гончарні вироби, дружина влаштувалася вчителькою у місцевій школі. Визнання отримав після перемоги на всесвітньому конкурсі з встановлення пам’ятника Тарасу Шевченкові у Вашингтоні (1964). Відповідно до задуму та символізму автора Шевченко зображений молодим – як творець модерної української ідеї, а барельєф Прометея – це образ України окупованої Московією. Після вдалого почину Лео Мол створив пам’ятники Шевченкові у Буенос-Айресі (1971), Прудентополісі (1989), Петербурзі (2000), Ялті (2007), Оттаві, (2011), Івано-Франківську (2011) та інших містах. Автор надгробного пам’ятника Іванові Багряному в Новому Ульмі (Німеччина), пам’ятників князю Володимиру Великому, Лесі Українці (Торонто, Івано-Франківсь, Ялта), скульптурних погрудь прем’єр-міністра Канади Джона Дифенбейкера, президента США Двайта Ейзенхауера, британської королеви Єлизавети ІІ, прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, римських пап Павла VІ, Івана ХХІІІ та Івана-Павла ІІ, митрополита Іларіона, кардиналів Йосифа Сліпого й Тіссерана та чимало інших. Не рідко дарував свої твори різним містам. У 1992 у Вінніпезі в парку «Ассінібойн» (Assiniboine Park) відкрито «Сад скульптур Лео Мола», в якому встановлено близько 300 його творів у бронзі та кераміці. Серед скульптур Тарас Шевченко та Леся Українка, гуцул з трембітою, бандурист, сіяч, гайдамаки, завдяки яким парк отримав також назву «Серце України в Канаді». Академік Королівської Канадської академії мистецтв (1973), почесний доктор університетів Вінніпегу, Манітоби та Альберти. Заступник голови Об’єднання українських мистців США (1964), президент Асоціації мистців Манітоби (1978), член Товариства скульпторів Канади (1981), Національної спілки художників України (1992). Відзначений найвищою державною нагородою Канади – Орденом Канади (1989), орденом України «За заслуги» (2001). У кожному інтерв’ю наголошував на своєму українському походженні. В радянські часи, з огляду на можливі репресії, не розшукував своїх рідних на батьківщині; хоча батько помер в таборах, мати – на засланні, брата більшовики розстріляли. Знайшла його в 1990-му сестра Ніна, яка дивом вціліла. Помер у м. Вінніпег, Канада 2009.
