70 років тому:
19.09.1953 – у Москві помер Климент Квітка, фольклорист-музикознавець, один з фундаторів музичної етнографії, чоловік Лесі Українки. Навчався в Музичному училищі Київського відділення Ромійського музичного товариства та Київському університеті (закінчив 1902), концертмейстер університетського хору. З юних літ збирав народні мелодії, співпрацював з журналом «Київська старина». Працював суддею у Тифлісі (1902-1905) та Сімферополі (1905-1907). 1907 одружився з Лесею Українкою з якою прожив до її смерті (1913). Чимало народних пісень записав з її голосу. Товариш (заступник) генерального секретаря судових справ Центральної Ради (з листопада 1917), товариш міністра юстиції УНР (з березня 1918), один з ініціаторів створення Українського правничого товариства у Києві. За гетьмана П. Скоропадського член комісії з питань правничої термінології, автор низки праць з правознавства. Керівник Кабінету музичної етнографії при АН УСРР (з 1922). У 1933 заарештований на півтора місяця. Щоби уникнути повторного арешту виїхав до Москви, професор Московської консерваторії. В’язень концтаборів у Казахстані (1934-1936). До кінця життя працював професором Московської консерваторії та завідувачем Кабінету народної музики. Автор великої кількості праць, частина з яких опублікована посмертно, а більшість залишилась в рукописах. Зібрав понад 6000 українських (понад 200 з голосу Лесі Українки, 32 з голосу І. Франка) та кілька сотень пісень інших народів. Автор ґрунтовних досліджень з теорії та історії фольклору, етномузикології. Народився у с. Хмелів на Сумщині в козацькій родині 1880.
