130 років тому:
24.02.1894 – у с. Пархач, нині Межиріччя на Львівщині народився Йосафат Скрутень (в світі Іван), ЧСВВ, священник УГКЦ (1918), історик Церкви, теолог, філософ, проповідник, дійсний член НТШ (1930). Навчався у Бучацькій державній гімназії, Місійному інституті ім. св. Йосафата (мала семінарія), у Відні та в Григоріанському університеті в Римі, доктор богослов’я (1917). 1909 вступив на новіціат оо. Василіан у Крехові, 1916 склав вічні обіти. В часі Першої світової війни душпастирював у Галичині, завідувач монастирської бібліотеки, професор філософії Богословської академії у Львові (з 1929). Співзасновник Богословського наукового товариства (1923) і журналу «Богословія». Засновник (1921) та перший редактор (впродовж 5 років) наукового католицького студентського вісника «Поступ». Засновник (1924) і перший редактор «Записок Чину св. Василія Великого». Учасник низки міжнародних наукових конференцій: музеологів, істориків, візантологів, бібліотекарів і архіварів. На початку Другої світової війни виїхав до Німеччини, де провадив душпастирське служіння та наукову діяльність, очолив Археографічну комісію при Апостольській адміністратурі. 1949 переїхав до Риму, де відновив видання повоєнної серії «Записок ЧСВВ». Духівник Української Папської колегії св. Йосафата. Працівник «Поступу», «Ниви», «Богословії», «Lexicon für theologie und Kirche», «Polskiego Słownika Biograficznego», «Nuntio Congregationum Marianarum», «Südost-Forschungen», «Діла», «Нового Часу», «Нової Зорі», «Українського Голосу», «Краківський Вістей». Наукові праці присвячені переважно історії Чину св. Василія Великого. Помер у Римі в Італії 1951.
З рецензії о. Йосафата на статтю проф. О. Геча про більшовицький режим в СРСР, метастази якого сьогодні пронизали всю Московію: «А що найзгубніше для науки, то сей радянський змисл, радянський кут бачення, радянська очевидна і злобна брехня, що їх відчувається у працях усіх ділянок і усіх авторів. Дізнається вражіння, що божевільний впоює і накидає всім і кожному свою божевільну думку, свій божевільний світогляд, своє божевільне слово, свій божевільний чин».
