170 років тому:
20.08.1854 – у м. Болехів на Івано-Франківщині помер Іван Озаркевич, священник УГКЦ (1824), освітній та культурний діяч, драматург, поет, перекладач, організатор театрального руху в Галичині. Дід письменниці та організаторки жіночого руху Наталії Кобринської. Навчався у Станіславській гімназії. Закінчив Львівську духовну семінарію та богословський факультет Львівського університету. Парафіяльний священник у селах Глибоке та Лесівка Богородчанського повіту, парох у м. Коломия (1837-1853). Ініціатор ґрунтовної перебудови в Коломиї церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії (1845). Під час революційних подій в Європі у 1848-1849 активний член Коломийської Руської Ради, учасник «Собору руських учених» в секції «шкільній, мови та літератури». Обстоював широке використання української мови, фонетичний правопис, підтримував поділ Галичини на західну (польську) та східну (українську) адміністративні одиниці. Співзасновник аматорського театру в Коломиї, який 8 червня 1848 здійснив першу в Галичині українську виставу «Дівка на виданню або на милувань нема силування». Поставлена на коломийській сцені п’єса була переробкою о. І. Озаркевичем «Наталки Полтавки» І. Котляревського на «місцевий покутський колорит», чи як зауважив Іван Франко: «Озаркевичу хотілося подати Котляревського галичанам не в оригіналі, а в підгірськім кептарі». Відтак 19 жовтня 1848 Коломийський театр зіграв цю п’єсу у Львові перед учасниками конгресу української інтелігенції, що власне на думку І. Франка дало початок українському театральному руху в Галичині. За три роки театр зробив 9 постановок із яких 7 авторства о. Івана (переробки п’єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основяненка, Коцебу, С. Писаревського). Автор збірника віршів, статей до українського тижневика «Зоря Галицька», історичних п’єс, перекладів з німецької мови. Ревний проповідник тверезого способу життя. Високо оцінений І. Франком, як діяч української культури, зокрема Каменяр назвав його «воскресителем щиронародної сцени в Галичині». Народився у с. Драгомирчани на Івано-Франківщині 1795.
