60 років тому:
8.09.1962 – у Чикаґо, США помер Іван Омелянович-Павленко, генерал-хорунжий Армії УНР, молодший брат Михайла Омеляновича-Павленка – командувача Армії УНР. Походив з шляхетської родини: батько Володимир – генерал артилерії, дід Омелян – сотник Задунайського козацтва, мати Олександра – з роду грузинських князів. Закінчив Сибірський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище (1901), Офіцерську кавалерійську школу (1911), останнє звання в московській армії – полковник. 1917 українізував гусарський полк, яким командував. Командир Лубенського Сердюцького кінно-козацького полку, згодом кошовий отаман Українського козацтва на Харківщині (1918). Командир групи «Наварія» у битві УГА за Львів (12.1918-02.1919). Інспектор кавалерії Армії УНР (1919), командир Окремої кінної дивізії Армії УНР (1920). З 1923 на еміграції у Празі. У червні 1941 на Поділлі сформував поліційний батальйон, комендант Вінниці, брав участь в боях з червоними партизанами, рятував місцеве населення в тому числі й вінницьких євреїв. 1942 на чолі батальйону вів бої проти червоних партизан в Білорусі. 1943 через арешти членів ОУН та зміну командування більшість вояків батальйону перейшли в УПА. Після війни емігрував до США. Народився у Баку, нині Азербайджан 1881.
