130 років тому:
18.04.1894 – у містечку Устя-Зелене, нині село на Тернопільщині народився Іван Галібей, священник УГКЦ, громадський діяч. Рід Галібеїв був татарського походження. Батько Павло Галібей незаможний рибалка; його четверо синів виявили великі здібності у навчанні, то ж за сприяння директора школи при фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького всі отримали добру освіту. Адальберт-Юрій – священник УГКЦ, капелан УГА, закатований польськими жовнірами у 1919; Степан – сотник УГА, вчитель, інспектор шкіл, Михайло – отримав торгівельну освіту, засновник у Львові фабрики з виробництва кахлів, суспільний діяч.
Іван закінчив студії з математики і теології у 1917. Від 1919 капелан УГА в ранзі сотника. Під час Чортківської офензиви УГА потрапив у польський полон, звільнився 1920. Парох сіл Скоморохи, Русилів, Соколів (від 1925 або 1926), нині Чортківського району. Ініціатор побудови в Русилові нової церкви, в Скоморохах «Народного дому», заснування районової молочарні, кооперативи «Селянська спілка». На кожній парафії організував хор, аматорський гурток, філію товариства «Сокіл», кооперативні, сільськогосподарські, куховарські курси. У Скоморохах долучився до розбудови каси «Українська Райффайзенка», керівник каси «Самопоміч», засновник захоронки (дитячий садок). Голова Надзірної ради Бучацького «Повітового союзу кооператив» (від 1934), голова Надзірної ради «Українбанку» (Український кооперативний банк), засновник і голова Кредитової кооперативи. За німецької окупації у 1943 разом із 19-ма добровольцями приїхав до Львова на збірний пункт дивізії «Галичина», проте священника відправили назад за станом здоров’я. Перед приходом більшовиків переїхав до с. Угорники на Станіславщині (нині Івано-Франківщина). У 1945 (за іншими даними у 1947) заарештований і висланий до табору суворого режиму в Мордовії. Розстріляний у Мордовії 1948 або 1949. Син Роман емігрував до США, інженер, громадський діяч, донька Дарина у 1949 засуджена на 25 років таборів, звільнена 1956.
