140 років тому:
4.11.1884 – у с. Супрунківці на Хмельниччині народився Григорій Голоскевич, мовознавець, громадський діяч. Батько Костянтин Голоскевич був сільським священником.
Закінчив Приворотське духовне училище (1899) та Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському (1905), де був членом таємного гуртка Володимира Чехівського. Рік вчителював у с. Чорнокозинці. Продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1906-1911), учасник лінгвістичної секції гуртка українознавства при університеті (керівник академік О. Шахматов). Учителював у Ризі (1911-1913), Петербурзі (1913-1917). Активно включився в український національний рух у Петрограді, член Української національної ради (1917). Від української громади в Петрограді обраний до складу Української Центральної Ради, переїхав до Києва. Член Української революційно-демократичної партії (згодом – Української партії соціалістів-федералістів). Викладач Першої української гімназії, працівник Міністерства народної освіти УНР та видавництва «Друкар», співробітник ВУАН. Член правописної комісії при Міністерстві народної освіти (04.1918), Комісії для складання словника живої української мови, співредактор українських наукових словників (1924-1932). Досліджував подільські говірки української мови, укладач «Українського правописного словника з короткими правилами правопису» (40 тисяч слів; загалом словник витримав 13 перевидань). Співукладач «Російсько-українського словника Української академії наук» у 3-ї томах, який Ю. Шевельов назвав «монументальним пам’ятником українського культурного відродження 20-х років». Заарештований 17.08.1929 за звинуваченням у приналежности до «Спілки визволення України» та засуджений на 5 років позбавлення волі. Утримувався у Ярославській в’язниці, відтак висланий у Тобольськ, де за однією версією загинув за нез’ясованих обставин, за іншою – наклав на себе руки у 1935.
