80 років тому:
7.11.1944 (в літературі також 4.11; 5.11; 17.11; між 15 і 21.11) – у с. Радванці на Львівщині від смертельного поранення помер Дмитро Пелип-«Євшан; Ем; М-22», командир куреня УПА «Галайда», поручник УПА. Освіта середня, наполегливо займався самоосвітою, діяльний член читальні «Просвіти» в селі. Відбув службу у Війську польському. Член ОУН (початок 1930-х), керівник пятірки ОУН у рідному селі, у січні 1936 заарештований польською поліцією та засуджений до 4 років ув’язнення; на волю вийшов з початком Другої світової війни (1939). У 1939-1941 в німецькій зоні окупації на Закерзонні. Одружився, у шлюбі з дружиною Євою народилися 2 доньки. Від весни 1941 ройовий батальйону «Нахтігаль», десятник. Учасник проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави (30.06.1941). Після ліквідації легіону «Нахтігаль» командир рою «Шуцманшафтбатальйону-201», по завершенні річного контракту (12.1942) повернувся додому. Організатор у Рава-Руському районі боївки ОУН, учасник успішних військових сутичок з гітлерівцями. Одного разу, коли завітав до родинної хати, її оточила німецька поліція і запропонувала здатися. Після відмови поліцаї підпалили будівлю. Дмитро гранатою вбив одного німця, підібрав автомат і знищив ще 2 гітлерівців, інших змусивши до втечі. В лютому 1944 з боївкою увійшов до сотні УПА командира Тараса Онишкевича-«Галайди», чотовий 1-ї чоти, заступник командира сотні. Після загибелі Онишкевича командир сотні «Галайда». Організатор успішних боїв з гітлерівцями, польськими та більшовицькими партизанами Сидора Ковпака. В серпні 1944 сотню реорганізовано в курінь, командир куреня. Наказом ГВШ УПА підвищений до ступеня хорунжого (10.1944), призначений командиром Равського Тактичного відтинку ВО-2 «Буг». На чолі куреня оперував на теренах Радехівщини, Сокальщини, Грубешівщини, Холмщини, Немирівщини. 4 листопада 1944 в бою з підрозділом НКВС біля с. Яструбичі на Львівщині кулеметною чергою важко поранений в груди. Помер через три дні у сусідньому с. Радванці в хаті Петра Іваніва. Наказом ГВШ УПА (25.12.1944) посмертно підвищений до ступеня поручника (з датою старшинства 15.10.1944), постановою УГВР (25.04.1945) нагороджений ЗолотимХрестом бойової заслуги УПА 1-го класу. Похований на цвинтарі у с. Радванці, 1991 перепохований у рідному селі Равське. Народився у с. Голе Равське на Львівщині 1910.
