110 років тому:
8.11.1914 – у с. Реклинець на Львівщині в сім’ї вчителя народився Дмитро Маївський-«Косар; Сонар; Тарас; Майченко; Крига; Петро Дума; Курган; Зруб; Ом», генерал-політвиховник УПА. Член ОУН (1933). Навчався в Сокальській гімназії, з якої виключений за членство в ОУН. Намагався продовжити освіту в учительській семінарії м. Рудник-над-Сяном (нині в Підкарпатському воєводстві в Польщі) та на торгівельних курсах у Львові. Заарештований польською поліцією за підозрою в організації вбивства працівника поліції та у 1934 (за іншими даними у 1937) засуджений на 10 років ув’язнення. Звільнений за рішенням суду за браком доказів у жовтні 1938. Активний діяч «Просвіти» та «Рідної школи», водночас у підпіллі повітовий провідник ОУН Жовквівщини. Організатор повстанських загонів на Жовквівщині (09.1939), однак прихід радянської влади перешкодив реалізації планів ОУН на всенародне повстання. Перейшов у німецьку зону окупації. Обласний провідник ОУН на Холмщині (кінець 1939 – початок 1940), організатор української адміністрації Грубешівського та Белзького повітів. За непідтвердженими свідченнями в кінці 1939 у Кракові викладав конспірацію в школі ОУН для підготовки кадрів Служби безпеки. Перебуваючи в підпіллі одружився з Любою Шевчик, членкинею ОУН (дата одруження невідома) Окружний провідник ОУН Сокальщини (1940-1941), важко поранений на Жовквівщині (03.1940). За непідтвердженою інформацією учасник Другого великого збору ОУН(р) у Кракові (31.03.-3.04.1941). У Крайовому проводі ОУН(р) на ЗУЗ координатор діяльности Похідних груп. На початку німецько-радянської війни в складі Північної похідної групи дійшов до Києва, заступник Крайового провідника ОУН Осередньо-Східних українських земель Дмитра Мирона-«Орлика» (1941-1942). Періодично виїздив до Львова на організаційні зустрічі. 20 листопада 1942 у Львові потрапив у засідку ґестапо, проте зумів застрелити штурмшарфюрера СС Герхарда Шарффа, поранити працівника Кримінальної поліції, та попри два кульові поранення, втекти через вікно. Через тиждень в помсту гітлерівці у Львові та біля Чорткова розстріляли велике число заручників. Лікувався 3 тижні в лікарні Бібрки як німецький перекладач, на дверях палати висіла табличка «Тільки для німців».
Від 1942 член Проводу ОУН, керівник референтури пропаганди Проводу, головний редактор офіційного органу ОУН «Ідея і чин» (1942, 1944-1945), редактор видання «За самостійність України», «Молода Україна». Керівник підпільної друкарні ОУН «Прага» у с. Мокротин Жовківського району. Учасник всіх конференцій ОУН: нарада керівників ОУН вцілілих після арештів ґестапо (09.1941), Друга конференція ОУН (04.1942), Третя конференція ОУН (02.1943). На Третьому Надзвичайному великому зборі ОУН (08.1943) разом з Романом Шухевичем і Зеновієм Матлою обраний членом Бюро Проводу ОУН, заступник голови Бюро. Один з ініціаторів створення Антибільшовицького блоку народів (1943) та УГВР (1944). Ініціатор та учасник переговорів з «представниками уряду УРСР» (насправді чекістами), які апріорі не осягнули жодних домовленостей. Інтенсивно розшукуваний НКДБ УРСР в рамках агентурної розшукової справи «Берлога». До його виявлення та арешту було залучено тисячі чекістів. В кінці 1945 разом з Д. Грицаєм як делегати від Проводу ОУН в Україні вирушили на зустріч з членами Проводу ОУН за кордоном, зокрема С. Бандерою та Я. Стецьком для узгодження подальших дій національно-визвольної боротьби. Успішно перейшли Польщу та Чехо-Словаччину і вже на кордоні із Західною Німеччиною потрапили в засідку чеської поліції (1945). В короткій сутичці Д. Маївський застрелився, а Д. Грицай був схоплений і через декілька днів страчений у Празькій тюрмі. Посмертно підвищений до генерал-політвиховника УПА та відзначений Золотим Хрестом заслуги УПА (1952).
