100 років тому:
31.07.1924 – на Речі Посполитій ухвалено закон згідно з яким замість назв «Західна Україна» та «Східна Галичина» зобов’язувалося використовувати термін «Малопольська Всходня» (Східна Малопольща), а слова «українець» та «український» в офіційних документах замінити на «русин» та «руський». При цьому тепер термін «русини» мав окреслювати не окрему автохтонну націю, що від віків мешкала на західноукраїнських землях, але нібито етнографічне відгалуження польської нації. Цинічність та нахабність цього закону полягала в тому, що зовсім недавно, коли європейські політики вирішували статус української частини Галичини, польські урядовці клятвено запевняли про широкі гарантії національно-культурного розвитку української національної меншини (до речі найчисельнішої в Польщі) у випадку входження Східної Галичини до складу Речі Посполитої. Проте як тільки 14 березня 1923 конференція амбасадорів у Парижі врешті ухвалила рішення про приєднання Галичини до Польщі, за умови забезпечення автономного статусу краю, як польські урядовці вмить забули про дані обіцянки та розпочали на державному рівні політику брутальної полонізації українців.
