80 років тому:
17.03.1944 – з доповідної записки головного командира Армії крайової Тадеуша Коморовського-«Бура» польському еміграційному уряду в Лондоні: «Радянські загони [партизан] б’ються добре, озброєні дуже добре, обмундировані вбого. Ставлення до поляків бездоганне, українців і німців розстрілюють». У двох коротких реченнях так влучно й вичерпно сказано про сутність московського більшовизму. Найперше – це патологічна ненависть до усього українського, яке згідно бажань їх вождів мало бути знищене, але все ніяк не піддавалось їхнім шовіністичним задумам. А ще пріоритетність ресурсів у забезпеченні свого війська: «дуже добре озброєні» та «вбого обмундировані». Ще у вересні 1939-го коли червоні прийшли «визволяти» Західну Україну місцеві мешканці були вражені злиденністю «голого, босого та голодного» але великого числом натовпу, що маніфестував себе військом. Цих брудних і обірваних шміраків, в яких гвинтівка часто теліпалась на звичайному шнурку, навіть не було з ким порівняти. На їхньому фоні польські вояки з начищеними до лиску чоботами, шкіряними ременями, припасованими одностроями виглядали наче моделі з модних журналів. І ця жеброта приперлась в європейську країну «просвіщати» та «окультурювати» на їхнє переконання «дикий» народ згідно власних азійських уявлень про світ. Свого часу в брежнєвські часи побутував характерний анекдот на цю тему. Одного разу перший секретар ЦК польських комуністів Едвард Герек сказав генеральному секретарю ЦК КПРС Леоніду Брежнєву, що для СРСР як герб замість серпа і молота більше пасує зображення амура. Генсек Брежнєв здивовано запитав чому, на що Герек відповів: «Озброєний до зубів, з голим задом і до всіх чіпляється зі своєю любов’ю».
17.03.1944 – наказ керівника Українського штабу партизанського руху Тимофія Строкача командирам радянських партизанських загонів про боротьбу з УПА, засилання в ряди УПА своєї агентури та організацію вбивств провідників ОУН та командування УПА.
17.03.1944 – з радіограми І. Старінова до УШПР (Український штаб партизанського руху): «Четверту війну воюю, але ніде ще не зустрічав такого ворожого середовища, як у звільнених районах Тернопільської області».
З радіограми (за 21.03.1944) командира партизанського з’єднання І. Шишка до УШПР: «При спробі форсувати Буг 19 березня витримали тригодинний бій з націоналістами. Велика насиченість [району] націоналістами, не дає можливість вести розвідку по Бугу».
З радіограми (25.03.1944) командира з’єднання А. Одухи: «Подальше просування по Рівненській області виявляє велику насиченість території націоналістами».
З радіограми (12.05.1944) командира з’єднання І. Артюхова: «Дії в складі роти неможливі. Населення, особливо в Галичині, повністю підтримує націоналістів».
Дивує, що радянське керівництво могло розраховувати на приязне ставлення мешканців Західної України до радянської влади після кривавого терору 1939-1941 років, після багатьох тисяч вивезених до Сибіру, по-звірячому мордованих в тюрмах НКВС, без найменшого приводу розстріляних мирних мешканців краю. А ще дивно як сьогодні Москва і загалом усі московити розраховують на приязне ставлення до них українців після стількох злочинів здійснених ними в Україні в наші дні?
18.03.1944 – в районі с. Чишки партизани Армії крайової отримали перший на території Львівського регіону вантаж зброї скиненої з англійських літаків. До липня 1944 польським військовим формуванням на цих теренах союзниками доставлено ще більше десяти вантажів зброї. Українська повстанська армія розраховувала виключно на власні сили та користувалася тільки трофейною зброєю здобутою в боях.
