80 років тому:
21-25.04.1944 – біля урочища Гурби на Рівненщині відбулася найбільша битва між з’єднаннями УПА з одного боку та Червоної армії, НКВС і Смершу – з іншого. Бої відбувались на значній території частин сучасних Дубенського й Острозького районів Рівненщини, Кременецького та Шумського районів Тернопільщини. Повстанські сили складались з південної групи УПА-Північ (ВО «Богун») під командуванням Петра Олійника-«Енея» та з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь (яке готувалось до рейду на Київщину) під командуванням Василя Кука-«Леміша» загальною чисельністю більше 5 тисяч стрільців, з них близько 1,5 тисячі новобранців для яких бракувало стрілецької зброї. В лісах також переховувалося понад тисячу цивільних осіб. Чисельність боєздатних відділів УПА оцінюють у 3,0-3,5 тисяч вояків, на озброєнні південної групи було 2 гарматні батареї, кілька мінометних ланок, протитанкові рушниці. З радянського боку зосереджено 14 стрілецьких батальйонів, кавалерійський полк загальною чисельністю близько 15 тисяч солдат (в окремих публікаціях близько 30 тисяч) при підтримці 15 легких танків, бронепотягів та авіації, яку використовували для розвідки.
Окремі дослідники як причини такої масштабної військової операції проти УПА подають смертельне поранення повстанцями командувача 1-го Українського фронту М. Ватутіна (29.02.1944) та зрив українським рухом опору планів мобілізації чоловіків до ЧА. Очевидно, що ці факти спонукали радянське керівництво якнайшвидше розправитись з УПА та підпіллям ОУН, проте визначальним мотивом для московсько-більшовицького режиму була смертельна загроза для його існування з боку будь-якого національно визвольного руху, а особливо українського.
20.04.1944 більшовики сконцентрували значні сили на лінії Шепетівка–Рівне–Збараж. Зранку 21.04 повстанці почали готуватися до відбиття наступу, копати шанці, розгорнули польовий госпіталь. Першин наступ військ НКВС розпочався 23.04 з різних напрямків, а головний удар з боку с. Антонівці. В запекли боях цього дня знищено близько 250 енкаведистів (кількість поранених невідома), з боку УПА загинуло 39 та поранено 30 стрільців. Проте фланговими ударами військам НКВС вдалося оточити повстанські відділи. Вночі з 23 на 24.04 після артилерійського обстрілу більшовики з допомогою танків двічі намагались захопити повстанські позиції, проте безуспішно. Зранку 24.04 в районі с. Гурби розпочався генеральний наступ із застосуванням танків, артилерії та авіації. Обидві сторони понесли значні втрати, зокрема в одному з наступів загинув курінний Олександр Спепчук-«Сторчан», четверо старшин та більше 60 стрільців. Загалом в цих днях, згідно звітів НКВС, відбулося 26 бойових зіткнень, деякі з них тривалістю по 8-11 годин. Через нестачу набоїв та харчів командування УПА відмовилось від подальшої оборони та вирішило здійснити прорив. Вранці 25.04 відділи УПА трьома групами з боями через с. Буща на Рівненщині вийшли з оточення в Суразький і Дерманський ліси; під час прориву загинув курінний Іван Сало-«Мамай». Прочісування енкаведистами Кременецьких лісів тривало до 28.04. Згідно звітів радянської сторони «на гору» за 6 днів боїв вбито 2018 і захоплено в полон 1570 вояків УПА, при власних втратах всього 11 загиблих і 48 поранених, захоплено у повстанців літак У-2, 7 гармат, 42 міномети, 15 протитанкових рушниць. За даними УПА загинуло 80 повстанців, до 200 поранено, 120 захоплено в полон, які після жорстоких катувань були вбиті, загинуло також близько 2 тисяч цивільних осіб. Радянські втрати упівці оцінили в близько 900 вбитими, від 300 до 900 пораненими, 5 підбитих танків. За оцінками сучасних істориків загинуло від 380 до 400 повстанців, з яких половина – новобранці, та ще стільки ж потрапило в полон, з радянської сторони загинуло до 1 тисячі солдат, декілька сотень померло згодом від поранень. Після завершення боїв чекісти «традиційно» спалили села Гурби та Антонівці, а їх мешканців вивезли.
Формально війська НКВС отримали тактичну перемогу, проте поставленої мети не було досягнено – відділи УПА, хоч і з втратами, проте вийшли з оточення та продовжили боротьбу з московським окупантом. Але в політичній та ідеологічній царині битва під Гурбами стала нищівною поразкою комуністичної ідеології, бо з одного боку вкотре засвідчила фальшивість її постулатів, а з іншого, попри брутальний терор, попри брак засобів для боротьби та зовнішню допомогу, потвердила нездоланне прагнення народу до волі та його велику жертовність у досягненні свої мети.
80 років тому:
21-28.04.1944 – Внутрішні війська НКВС провели Кременецьку каральну операцію проти підрозділів УПА. Ще дві великі операції здійснено 7-11.05.1944 (Степанська операція) та 14-15.05.1944 в Клесівських і Медведівських лісах. Згідно офіційних радянських донесень у цих боях загинуло 8095 і здалось в полон 4705 повстанців, в той час як в інших більшовицьких звітах сили УПА на Волині й Поліссі фіксувалися на рівні 8-9 тисяч вояків (згідно підрахунків сучасних істориків 10-11 тисяч). Якщо вірити радянській статистиці, то на папері повстанський рух на Волині в квітні-травні 1944 був знищений на 140-160 %, а в реальному житті боротьба з УПА та підпіллям ОУН тривала майже до кінця 1950-х років.
