70 років тому:
4.09.1954 – у м. Сент Пол, США помер Антін Павлось, живописець, скульптор світового рівня. Навчався у Львівській художньо-промисловій школі (1930-1935; в скульптора Юзефа Стажинського) та Мистецькій школі Олекси Новаківського. Від 1933 учасник мистецьких виставок. Працював у гіпсі, теракоті, мармурі, бронзі, за браком коштів творив у малих формах. Автор пам’ятника на могилі композитора о. Віктора Матюка; за комуністичних часів, коли цільово нищили християнські символи, ангелу зловмисники відірвали голову, в наші часи реставрований скульптором Дзиндрою. За віднайденими під час розкопок у Крилосі черепними кістками здійснив пластичну реконструкцію обличчя князя Ярослава Осьмомисла та дівчини похованої поруч із саркофагом князя. Створив низку погрудь визначним українським історичним діячам. Про діяльність мистця в період першої радянської окупації достовірних відомостей немає, за німецької окупації член Спілки праці українських образотворчих мистців. Наприкінці війни виїхав до Німеччини (1944). Перебував у таборі переміщених осіб у Берхтесґадені та Авґсбурзі, член створеної 1947 у Мюнхені Української спілки образотворчих мистців, учасник внутрішньо табірних та міжнародних виставок. У 1949 емігрував до США, попри негаразди із здоров’ям багато працював. Член Об’єднання мистців-українців в Америці (1952). Скульптурні твори експонував на виставках у Нью-Йорку, Філадельфії, Міннеаполісі (США) та Торонто (Канада). Створив також низку живописних пейзажів та жанрових творів. Попри світове визнання ім’я мистця в підрадянській Україні замовчувалося, а 1952 з фондів Національного музею у Львові вилучено та знищено 4 його роботи в тому числі один з кращих творів «Материнство». На жаль творчість майстра донині є маловідомою в Україні. Народився у с. Гостинне на Закерзонні (нині Люблінського воєводства в Польщі) 1905.
