40 років тому:
6.07.1982 – у Монреалі в Канаді помер Андрій Дольницький-«Андрій Кисіль; Голубенко; Немо», учасник визвольної боротьби ХХ століття, сотник УПА. Закінчив гімназію у м. Рівне (1930). Член ОУН, в’язень польських тюрем та концтабору Береза Картузька. Навчався у торговельні школі в Подєбрадах у Чехії (1939-1941). З 1943 старшина УПА, шеф розвідки ВО «Богун» УПА (Кременеччина). Ініціатор переговорів Головної Команди УПА з командуванням угорських окупаційних військ у вересні 1943 в с. Конюшки (нині с. Ківтневе) та в середині жовтня 1943 у с. Мирогоща на Рівненщині, в ході яких досягнуто усні домовленості про ненапад та налагодження контактів між двома арміями. Мадяри також погодились не брати участь в німецьких каральних акціях проти мирного українського населення, повідомляти командування УПА про заплановані німецькі операції та дії радянських партизан, взамін за провіант таємно постачати для УПА зброю (в першу чергу трофейну радянську), амуніцію, медикаменти. За наслідками цих переговорів наприкінці листопада 1943 вже на рівні Проводу ОУН (б) відбулись переговори у Будапешті у генеральному штабі угорської королівської армії, який представляв генерал-полковник Ф. Сомбатхеї. Хоч переговори в Будапешті завершились укладенням усних домовленостей і не було підписано жодних документів, проте керівництво Угорщини усвідомило необхідність існування незалежної української держави, а ОУН(б) за провідну політичну силу українського визвольного руху. Весною 1944 Дольницький продовжив розвивати таємні контакти з угорським командуванням в Карпатах (Станіславська ВО). Володів низкою мов, зокрема німецькою, французькою, кількома слов’янськими, вивчав угорську, проявив себе як досвідчений дипломат. У липні 1944 з просуванням радянського фронту з угорським штабом перейшов на Закарпаття, а відтак в Угорщину. Тут домовився з угорцями про вишкіл радистів та облаштування табору для учасників партизанської боротьби в радянському тилу. З 1945 провідний член Закордонних Частин ОУН у Західній Німеччині. 1948 емігрував до Канади. У Монреалі працював директором у приватній фірмі, з часом заснував власну. Ініціатор створення кредитної каси «Мазепа», довголітній голова Товариства колишніх вояків УПА в Канаді, діяльний член Видавничого комітету «Літопис УПА» (з 1976), працівник управи церкви Святої Софії, провідний діяч Світового Конгресу Вільних Українців. Одружився з Олександрою Миколів, в подружжі виховали двох синів і доньку. Народився у с. Дермань на Рівненщині (згідно інших даних у м. Здолбунів) у селянській родині 27.08.1912.
