140 років тому:
24.02.1882 (за іншими даними 22.12) – у с. Шоломия на Львівщині у мішаній сім’ї (батько українець, мати полька) народився Адам Коцко, діяч українського студентського руху, активний борець за український університет у Львові. Закінчив Академічну гімназію у Львові, навчався на юридичному факультеті Львівського університету (з 1905). Займався живописом, дописував до періодичних видань, член українського академічного товариства «Вільна громада» та товариства робітників «Воля». 1906 у сутичках між польськими й українськими студентами поранений, а 1907 за участь у демонстрації українських студентів, що домагались створення українського університету заарештований, звільнений через оголошення голодування, проте відрахований з університету. Після повернення із заробітків в Америці поновився в університеті та знову включився в боротьбу.
Справа створення українського університету у Львові особливої гостроти набрала в кінці ХІХ ст. 13.07.1899 за участі понад 500 студентів відбулось віче з вимогою створення українського університету. Польська сторона, користуючись прихильністю австрійського уряду, успішно блокувала ці намагання. Чергове напруження виникло у травні–червні 1910. 1 липня українські студенти скликали віче на якому планували обговорити поточну ситуацію, проте польські студенти вирішили його зірвати, використовуючи в тому числі й вогнепальну зброю. У сутичках поранено 28 осіб, в тому й Адама Коцка, який помер через 9 годин після поранення на руках у матері.
Після злочину поліція заарештувала 127 українських студентів у тому числі 6 дівчат і жодного польського. Згодом на суді, що за кількістю підсудних отримав назву «процес 101», звинувачених засуджено на позбавлення волі терміном від 14 днів до 7 місяців. Щоби уникнути масових протестів влада перенесла похорон з неділі на понеділок, проте і 4 липня прийшли тисячі українців. Промови біля могили тривали біля 6 годин, зокрема виступали К. Левицький, М. Грушевський, К. Трильовський, О. Назарук, Л. Цегельський інші представники духовенства та інтелігенції. 1912 на могилі встановлено виготовлену в Німеччині скульптором Гейлінгом величну фігуру «скорботна Мадонна», яку 1954 вкрадено і поставлено в Ризі на могилі художниці Лілії Мартінсон. Тільки 1989 надгробний пам’ятник повернено на могилу А. Коцка.
