240 років тому:
13(2).02.1784 – у м. Полтава народився Микола Гнідич (Гнєдич), вчений, письменник, перекладач, театральний діяч, член-кореспондент імператорської АН (1826). Внук котелевського козацького сотника, рано залишився повним сиротою. Навчався Полтавській духовній семінарії, Харківському колегіумі, з 1800 в пансіоні Московського університету, відтак в університеті, який залишив на початку 1803 через відсутність грошей на навчання. Працював в Петербурзі на незначних урядових посадах. Писав вірші українською та московитською мовами, перекладав Шекспіра, Вольтера, Расіна, Шіллера та інших зарубіжних письменників. Автор «Історії Малоросії», статей з історії України, мав намір укласти академічний «Словарь малороссийского языка». Визнання отримав перекладами «Іліади» Гомера з науковими коментарями (1829) та Вергілія. Обґрунтовував спорідненість окремих жанрів українського та еллінського фольклору. Деякий час мешкав в Одесі. Власну велику бібліотеку (понад 1250 томів) заповів Полтавській гімназії (не збереглася), 2 тисячі рублів – церкві у Бригадирівці. Помер під час лікування в Москві 1833.
Про ставлення до московського окупанта Миколи Гнідича та Василя Капніста мемуарист Филип Віґель написав: «несмотря на единоверие, єдинокровие, единозвание, на двухвековое соединение их родины c Россией, тайком ненавидели ее и русских, москалей, кацапов».
