Знецінення мужності
У наш буремний, воістину воєнний, час явились нам небачені перед тим зразки великої мужності й героїзму сучасних українців. Звичайні, здавалось би, громадяни України проявляють надзвичайну стійкість, незламність перед російським агресором. Тому із почуттям гордості сприймаємо інформацію про їхнє нагородження.
Але поряд з тим деякі нагородження викликають великий подив і несприйняття.
Вражаючою була звістка про два вибухи у Львові, що привели до важких поранень міліціонерів. Щире вболівання викликали ці поранення двох молодих міліціонерів. Але…
Здивувало повідомлення, що Президент нагородив важко потерпілих орденом і медаллю “За мужність”. За яку мужність? Що не проявили пильності, не виявили професійної інтуїції, за що так важко поплатилися? У чому їхній героїзм і звитяга? Де логіка? За що, взагалі, даються ордени? Орден або хрест “За мужність”?
Звичайно, пораненим потрібна якнайбільша допомога, але при чому тут мужність?
Тепер чуємо, що потерпілих 31 серпня у трагедії під Верховною Радою теж нагороджено “За мужність”. Так, це трагедія, що викликає у всіх співчуття, але в чому проявилась мужність потерпілих? Чим вони вирізнилися з-поміж інших, які стояли поруч? Лише своїм нещастям?
Таке трактування мужності знецінює мужність тих, хто з особливою хоробрістю і самопожертвою під кулями витягує з поля бою поранених побратимів, хто, ризикуючи життям, кидається з гранатою під ворожий танк, хто на смерть стоїть на своєму посту незважаючи на шалений наступ переважаючого ворога…
Як можна однаково оцінювати такі ситуації із ситуаціями, коли випадково трапляються жертви тероризму?! Якщо вже виникає бажання їх якось відзначити, то, може, запровадити відповідну відзнаку, наприклад, “Жертві тероризму”.
Але не можна прирівнювати справжніх Героїв до випадкових жертв!
Щораз важче розуміти спосіб мислення нашого гаранта… То орден Охендовському, в той час, коли багато справжніх героїв, особливо серед добровольців і волонтерів, які віддають життя і здоров’я, захищаючи Україну, залишаються не поміченими, не пошанованими… То гордо прославляються помимо своєї волі потерпілі…
Звичайно, має бути психологічна, медична й фінансова допомога потерпілим, але – орден?
Хто може пояснити таку нелогічність? Хто зможе запитати про це в Президента?
