Зелене примирення
З майданних часів на різних поверхнях славного полкового містечка Охтирка зберігаються графічні свідоцтва того буремного періоду. Нині синьо-жовта фарба деінде пооблуплювалась, нових революційних гасел не видно. Не видно поки що й реваншистських. Але!
На виїзді з Охтирки трасою Н-12 стоїть давно покинутий поліціянтами пост. Шість років на ньому було зазначено: «Путін – Гітлер». Саме «Гітлер»,а не інше визначення з п’яти літер, справедливе, але не дуже пристойне. Мабуть, автор графіті добре знає історію: аншлюс Австрії з схвальним референдумом, захоплення Судетів, мюнхенська змова європейців тощо.
Сьогодні в Охтирці ця незаперечна історична аналогія ревізована. На гаїшній будці та далі, біля Гай-Мошенка, на стіні покинутого магазину написи зафарбовані. Неможливо уявити, щоби шість років сплячий путінський фанат був активований рукою Москви та пішов трасою Н-12 спростовувати очевидне за допомогою коричневої (!) фарби. Без місцевої владної руки це навряд чи є можливим. Мабуть, хтось з нині владущих вирішив: а раптом примиримося – не дарма ж постійно заглядаємо в очі, і Путін рушить до Полтави вклонитися перемозі над шведами. А тут такий реприманд несподіваний. Замалювать!
