З ним пов’язані усі нещастя, після його призначення головою ОП

Йосиф Сірка

Мы наш, мы новый Мир построим:
Кто был ничем, тот станет всем. (Интернационал)

Оці слова з «пролетарського Інтернаціонала», пригадуються мені, коли читаю у різних фахівців політики, спецслужб, які звинувачують А.Єрмака у тому, що він аґент Москви, під кличкою «Козирь». Якщо прочитати інформацію про керівника ОП президента В.Зеленського – Андрія Єрмака, який побив усі рекорди росту кар’єри, то наведені слова «Інтернаціонала» – мов би на нього шиті. Як зазначає Юрій Швець, американський аналітик українського походження, колишній совєтський розвідник, майор закордонної розвідки КГБ, до свого призначення на посаду керівника ОП, Єрмак був «ларьочником» (тобто, завідував, чи, власнив ларьками, якими заповнені різні кутки київських вулиць.Тому останні два рядки «Інтернаціонала», мов би, для Єрмака написані. Згідно з «Вікіпедією», А.Єрмак – за 4 і пів року – відомий «український державний діяч, політик, правник, кінопродюсер, керівник ОП 6-ого президента України Володимира Зеленського з 11 лютого 2020 року, входить до складу РНБО України». У «Вікіпедії» відсутні «титули»: «найвпливовіший в Европі, у світі» та «невід’ємний» від президента Зеленського. Дехто жартує, що християнське: «без Бога – ні до порога»! Зеленський замінив для себе: без Єрмака – ні на крок!

Задля справедливости, потрібно Зеленському нагадати, що саме з дня призначення ним Єрмака на посаду керівника ОП, почалися проблеми не тільки у переговорах з РФ, яку представляв кремлівський Козак, у тзв. «Мінських переговорах». Але вже тоді аматор-дипломат виправдовувався, мовляв, «на зустріч у Мінськ поїхав, щоб подивитися, як виконуються домовленості щодо Мінських угод». Це була незаперечна брехня Єрмака, бо головою української групи Мінської тристоронньої групи перемовників був колишній президент України Л.Кучма, який відмовився підписувати «угоду» Єрмака з Д.Козаком. Завдяки Кучмі, не дійшло до підписання зрадницької угоди, але «керівник» ОП – «поїхав», як виявилося, підписати домовленості, які ніхто з членів групи не хотів підписувати.

На жаль, цей зрадницький вчинок Єрмака не був покараний, навпаки – Зеленський призначив його членом різних комісій і щодня, колишній власник ларків, ставав важливішим від будь-якого члена уряду, а Міністерство закордонних справ відійшло у забуття. З невідомих причин, Єрмак став «потужним» переговірником, який мав бездоганні стосунки з Кремлем. Брехня про «оманський відпочинок» Зеленського і Єрмака, який зараз відомий як «зустріч з Патрушевим» в Омані, яку згадують як «оманські угоди», які змінили не тільки всю політику намірів першого уряду, за президента Зеленського, але й функцію ОП, керівник якої «переплюнув» і свого «шефа». Колишні колеґи президента із «Кварталу 95», навіть «пожартували», мовляв, Єрмака без Зеленського не впізнають.

Дивує, що президент Зеленський цілковито іґнорує критичні зауваження на адресу ОП, мовляв, перевищує свої уповноваження. А висловлювані підозри у тому, що керівник його офісу є аґентом ворога – пропускає повз вуха. Безпрецедентна довіра до Єрмака спричинилася до того, що Зеленський вірив йому, а не віце-президентці США К.Герис, яка твердить, що за 5 днів до московської аґресії, попереджала президета. Не реаґує Зеленський і на те, що саме Єрмак підбирав «своїх» надійних на державні посади та до ОП , які виявилися не тільки прихильниками Московії, але й аґентами Кремля.

Таке враження, що Зеленський не володіє інформацією стосовно зовнішньої політики. Його сліпа довіра до «величі» і «потужного перемовника» базується, очевидячки, не на фактах діяльности «любимчика», але й на уяві про можливості, які «підтверджували» «ренйтинґи» найвпливовіших політиків», до яких «коронований» Єрмак, в дійсності, недоріс. Та підозра, у праці на ворога, зросла після звільнення Залужного та 20 ґенералів, що було приписане на «рахунок» Єрмака, оскільки цього вимагали в Кремлі. Єрмак, узурпувавши владу, спричинився до того, що Зеленського усунув від управління державою.

Оскільки керівник ОП, цілковито перебрав функцію міністра Закордонних справ , то це викликає підозру, що це може бути обов’язком «інформатора» – повідомляти про наміри президентів, про плани ЗСУ. Звичайно, що в дипломатії існує і відповідна поведінка, етика, про яку Єрмак не має поняття. Та «таємний лист-список», який ,чомусь, не Кулеба, але Єрмак повіз до Вашинґтона – може виконати дві справи: Перша, сам знає про зміст, а друга – хто б аґентові вручив таємний документ!

Сподіваюсь, що численні обвинувачення на адресу А.Єрмака у державній зраді, які рясніють на різних каналах в YouTube, нарешті, дійдуть до Зеленського, а якщо його це не перенконає, то вже повинні за справу взятись державні орґани України, які відповідають за безпеку країни.

29.8.2024 р.