Ювілей благодаті
До ювілею візиту Папи
Серед багатьох значимих ювілеїв, які припадають на 2016-ий рік, маємо особливий, хоч і невеликий, але благодаттю наповнений ювілей. 15 літ тому відбувся вікопомний приїзд в Україну Вселенського Архиєрея папи Івана Павла ІІ. Вперше в історії України!
Папа не лише відвідав і поблагословив нашу країну, але й засвідчив знання її історії, повагу до трагічно-героїчної постави Української Греко-Католицької Церкви – Церкви, яка була оберегом українськості в час панування на наших землях різних окупантів, а в ХХ столітті зазнала гоніння, нечуваного в світі. Її мартирологію можна порівняти хіба що з терпіннями Катакомбної Церкви в першому столітті.
Вияв пошанування України такою видатною особистістю з незрівнянною духовною харизмою, яким був папа Іван Павло ІІ, викликає радість і гордість українців, але цей радісний ювілей пригадує нам інший, сумний, ювілей, який був передісторією до феномену стійкості Української Греко-Католицької Церкви, що викликав подив і захоплення цілого світу.
70 літ тому, у березневі дні 1946 року, відбувся у Львові псевдособор, який проголосив з’єднання Української Греко-Католицької Церкви з Російською Православною Церквою. Це була ліквідація УГКЦ, ліквідація злочинна й насильницька, яка здійснювалася совєтським репресивним державним апаратом та призвела до величезної кількості безневинних жертв священнослужителів та вірних мирян.
Жорстоке мучеництво за свою віру понесло незліченне число людей…
Йшли на Голгофу – в тюрми і сибіри,
Несли свій хрест Всечесніші отці,
Та не зрікалися своєї віри
І стійкість свою нам заповіли.
/ Тарас МАСНИЙ /
45 років УГКЦ була поза законом, але жила в підпіллі і не лише виживала, а й розвивалася, духовно збагачувала український народ. За час свого підпілля УГКЦ та її вірні продемонстрували надзвичайну силу духу й беззастережну відданість Богові, чого не змогла здолати войовнича атеїстична система. Життя, подвижництво, а подекуди і мученицька смерть багатьох її членів дорівнювала діянням Святих.
Підпільна Українська Церква внесла значний вклад в Українське Відродження.
Будучи легалізованою в 1991 році, постала як Церква велична й чисельна, із живою розвиненою структурою і великим авторитетом у суспільстві. Цей історичний феномен викликає велике зацікавлення у всьому світі.
І яскравим свідченням того була офіційна беатифікація Апостольською столицею 28 українських Блаженних священномучеників, що проголосив Папа 27 червня 2001 року у Львові.
Беатифіковано таких новомучеників:
Преподобну Йосафату (Михайлину Гордашевську);
Священномучеників: Леоніда Федорова, Миколу Конрада, Андрія Іщака, Северіяна Бараника, Якима Сеньківського, Віталія Байрака, Зиновія Ковалика, Омеляна Ковча, Григорія Хомишина, Теодора Ромжу, Йосафата Коциловського, Микиту Будку, Григорія Лакоту, Климентія Шептицького, Романа Лиска, Миколу Цегельського, Івана Зятика, Петра Вергуна, Олексія Зарицького, Миколая Чарнецького, Симеона Лукача, Івана Слезюка, Василя Величковського;
Преподобномучениць Тарсикію (Ольгу Мацьків), Олімпію (Ольгу Біду), Лаврентію (Левкадію Гарасимів) та мученика Володимира Прийму.
Від дня проголошення прийнято величати їх блаженними та встановлено їхні празники: Миколая Чарнецького і двадцяти чотирьох співмучеників – 27 червня; Теодора Ромжі – 1 листопада; Омеляна Ковча – 27 червня; Йосафати Гордашевської – 20 листопада.
Отож величаємо святих Страстотерпців, вшановуємо їхні страждання та просимо Бога про прославу, беатифікацію інших українських мучеників, що віддали життя за свою віру.
