Як із Петра І став запроданець Кочубей

Йосиф Сірка

Ще недавно реґіоналка Бондаренко на російському телебаченні заявила, що Януковича можна прирівняти до Петра І, який відкрив для Росії вікно в Європу, а Янукович увів Україну у Європу! Пройшло всього кілька тижнів з того часу, а з українського Петра І став звичайний запроданець Кочубей.
Історія знає багато випадків, коли при різних королях, президентах, канцлерах виявляли аґентів інших держав, але випадку, коли людина на посаді президента дбає не про долю країни, а про свою особисту – рідкісне явище. Звичайно, що різні диктатори по-різному збагачувалися, але те, що зробив Янукович у Москві – не укладається в голову.
Вже два тижні тому Янукович довів усім громадянам України, що його не турбують мільйонні протести. Він, спочатку, полетів до Китаю, а потім, мовби по дорозі, зупинився в Сочі з Путіним. Для чого? Та для українського „імператора” стало вже звичкою вирішувати все за країну у таємних зустрічах, та ще таємніших розмовах з відомим недоброзичливцем України.
У цивілізованому суспільстві не можливо зрозуміти поведінку посадової особи, яка б так нехтувала громадською думкою, мільйонами протестуючих. Справа в тому, що в демократичному світі звикли до того, що переможець на президентських виборах набирає понад 50% голосів виборців (якщо цього не вдається досягти у першому турі, то вирішує другий тур.
Так воно було й з Януковичем, який у першому турі набрав всього 35,32%, а у другому турі всього 48,95%, Тимошенко набрала 45,47% та проти всіх 4,36%, тобто, 49,83% були проти Януковича. Вперше в історії незалежної України президента обрала меншість, вірніше – він не став президентом більшості виборців!
Курйозом світового масштабу можна вважати те, що 49-відсотковому президентові вдалося оволодіти більшістю у ВР України, де, більше неправдою аніж правдою, поміняли Конституцію. Отак, із демократично (фальсифікації не будемо згадувати) обраного Януковича став недемократичний диктатор, який призначає голову уряду та міністрів, який дбає більше про свої резиденції та різні урядові дачі і привласнені угіддя, заповідні ліси та цілі гори в Криму – ніж про зростання заробітних платень учителів, лікарів, чи пенсій.
Вже від початку вступу на „трон”, Янукович став „роздавати” Україну, коли підписав Харківську угоду проти волі суспільства та з підкупом і махінаціями у ВР України. Ще „свіжим” президентом він поїхав до Брюселю, де, всупереч визнанню ВР України Голодомору ґеноцидом українського народу, він перед європейцями заперечує його. Отже, неґативне ставлення Януковича до українців було в ньому вже давніше, але воно зменшилось, коли він став говорити про європейський напрям.
Його партійці, як пані Бондаренко, ба навіть деякі західні аналітики, вбачали в ньому історичну постать, яка запровадить Україну до Європи. Раптом, після кількох таємних розмов з Путіним, він цілковито змінює курс, мовляв, він не знав, що так багато втрачає Україна, якщо підпише угоду з Європейським Союзом, з якої досі були лише позитивні очікування!
Що змусило Януковича у таємних розмовах з Путіним змінити свою думку? Одні екперти вважають, що КГБівський офіцер Кремля має дуже потужний компромат на Януковича, інші припускають, що він має „вбивчий” компромат на одного із синів українського президента – вибирайте.
Оскільки Янукович тільки після недипломатичних зустрічей і таємних розмов без свідків змінив свій курс від Європи до Азії, то саме це є причиною людської фантазії, яка грунтується на більш ніж дивній поведінці українського президента.
Для Майдану одне ясно – Янукович діє не в українських інтересах, бо хто знає, чого варта слово кремлівських вожаків, той не повірить, що Путін підпише угоду, яка б сприяла розвиткові України, яку він ніколи не вважав і не вважає незалежною.
Зрештою, зустріч Януковича з кумом Путіна юристом Медведчуком, яка відбулася минулого тижня, є свідченням того, що Янукович діяв скоріш під тиском компромату. Коли б він мав характер, то міг зрезиґнувати, як цього вимагає Майдан, але для цього потрібно мати не тільки характер, але й свій розум, а не позичений у Медведчука.
Оригінал Переяславської угоди шукають і досі, а яка доля буде угода Путіна-Януковича – залежить також від кожного українця, якому важливо, чи він хоче до цивілізованого світу, чи до диктаторського азіятського. Саме завдяки азіятщині Україна опинилася у тій ситуації, коли уряд і президент не керуються голосом народу, який вважають бидлом, але прислуховуються до голосу Кремля, якому і на цей раз вдалося підкорити собі „братнюкраїну”.
Довгорічні напрацювання з ЄС та раптовий поворот перед фіналом – це також показ культури поведінки, яка свідчить не тільки про брак такту, але й виховання. І саме це викликає питання: А що таке страшне зробив Янукович, чи його син, що він жертвує майбутнім країни, щоб про це ніхто не довідався. Але ж правду не приховаєш – вона появиться, може, пізніше, але появиться!
Янукович на колінах перед Путіним є найкращим доказом того, до чого може довести країну людина, яка зосередила у своїх руках таку владу! Це стає абсурдом, коли українські гроші показують історичний розвиток країни у демократичному напрямку, коли президентові всенародне вічче нагадує, що народ є джерелом влади, а він, без найменшої уваги на народ, визначає напрям розвитку країни. Так поводиться не президент незалежної країни, а скоріш ґубернатор, чи нижчий чин офіцера перед генералом.
17.12.13 р.