Вівтар його життя

Сходив на виставку “Вівтар. Животков” в Українському Домі.

Був захоплений і збентежений водночас. Кілька днів відходив від потрясіння, не міг підібрати відповідних слів. Нарешті, думки відстоялись, і з’явилося більш комплексне розуміння.

Що я вам скажу, як мистецтвознавець, який за останні 30 років бачив мільйон творів з усього світу. Цей проєкт – винятковий, бо впевнено підносить і повертає сучасне українське мистецтво в світовий художній контекст. Але є нюанс – тепер не ми наздоганяємо, а ми задали стандарт і показали орієнтир.

Вівтар Животкова – це вражаюча квінтесенція більш ніж 1000-річного розвитку українського мистецтва, культурного, духовного коду України-Русі. Від часів, коли наші славетні предки вперше виросли у націю та змогли побудувати могутню Державу, з якою рахувалися та хотіли дружити усі країни Європи. Яка залишила по собі видатні пам’ятки історії, що досі вражають світ красою та масштабом.

“Якщо подивитись, то саме там, у цих творах закладено хто ми є і куди йдемо, і можна зрозуміти себе, віднайти свій шлях “, – каже у фільмі сам автор.

Символічно, що проєкт з’явився саме зараз, в часи найбільшої загрози та емоційного потрясіння. Коли, як ніколи, гостро постало питання – чи буде Україна існувати взагалі. Коли нам, як повітря, потрібні натхнення і точка опору, підтримка роду, споконвічних традицій, національного еґреґору-духу.

Якимось неймовірним дивом Животков створив об`єкти, у які немов переселилась сила і духовна краса видатних мистецьких творів минулих століть. Дивлячись на ці твори, ти відчуваєш магічний подих нашої покровительки Оранти, велич та енергію обох Євхаристій, незламність опаленого Георгія Переможця з його буремним житієм, загадкову таємничість Вишгородської Богородиці, нестримну експресію скульптур Пінзеля, шляхетність образів Тарасевича, щирість лаконізму Бойчукістів, аж до нестерпних стогонів замурованої комуністами, але незламної стіни плачу, що рветься назовні…

Знаменита обгоріла ікона Св. Георгій з житієм 11-12 ст. з Національного художнього музею

Створювати вівтар усього свого життя Олександр Животков розпочав з 2014 року, коли дух Майдана відродив надію і пробудив націю до справжніх звершень. А найбільш вражаючі роботи були народженні вже протягом буремного 2022-го, під час навали московської орди. Неможливо описати ті відчуття, емоції, що захоплюють під час подорожі цим проєктом. Бо в них закладена така хтонічна міць і сила, така потужна енергія, що ти з подивом розумієш, як саме вищі сутності творили з глини життя. І ти не просто дивишся, ти проживаєш час і простір, стаєш частинкою процесу творення.

Кожна площина, деталь, звільнена з небуття, немов вигризена з плоті української землі, опалена вогнем боротьби за свободу і війни за незалежність. А як неймовірно майстерно він зміг передати у дереві та камені рух вітру, хвилі по воді, звуки природи, голоси історичних постатей та загиблих героїв. Кожна борозна, знак, символ, вигин чи виступ – живий алгоритм народної пам’яті, викарбувана формула національної ідентичності на диску вічності.

Відчувається, що Животков прийняв цю естафету літописця і хранителя культурної ідентичності, як місію, як особисте покликання, як служіння високій ідеї і спільній меті – пробуження нації.

Проєкт “Вівтар. Животков” – це як могутній портал, що з’єднує віки і долі, об’єднує душі та покоління, шанує пам’ять і біль, дає віру і сенс життя, дає впевненість у перемозі та натхнення для відбудови країни.

Безумовно, Це – Шевченківська премія 2023, Це – виставка, яка має об’їздити весь світ. Це той проєкт, на який мають водити школярів і студентів, про який повинні знімати репортажі і фільми, який має отримати своє постійне місце в музеї…