Віктор Янукович: другий термін чи “трєтій срок”?

За два роки правління Віктор Янукович має рекордно низький рейтинг довіри з усіх президентів України за аналогічний термін перебування при владі. Щоправда, і опоненти Віктора Федоровича не надто від нього “відірвалися”.

І це дає президенту та його оточенню підстави думати про другий термін.

До того ж, Януковичу й самому не дуже хочеться повторити шлях свого попередника Віктора Ющенка. Останній, маючи колосальний кредит довіри населення, що його отримав після Помаранчевої революції, через 5 років скотився до 5% підтримки людей.

У Віктора Федоровича, звичайно, поки що не такий рейтинг, але існуючий також приводів для оптимізму не дає. Тому вже зараз президентське оточення посилено думає про те, яким чином утримати Януковича в кріслі.

І, наразі, уже напевно можна спрогнозувати декілька сценаріїв під назвою “Янукович: другий термін”.

Сценарій 1. “Кучма-1999”

За цим сценарієм Янукович потрапляє в другий тур шляхом фальсифікацій та з використанням адміністративного ресурсу. Але й у другому турі він, навіть за умов тотального викривлення волевиявлення населення, зможе позмагатися далеко не з кожним.

Тому супротивник має бути максимально зручним.

За аналогією з виборами-1999, коли опонентом Кучми “зробили” комуніста Симоненко, імовірним суперником Януковича може бути політик, який є категорично неприйнятним для однієї із частин України.

Тобто, це може бути або ультраправий, або ультралівий кандидат. Але й таке стане ймовірним лише за умови зняття з перегонів найбільш рейтингових кандидатів, на зразок Яценюка, Тимошенка або Кличка. Адже за результатами нещодавніх соціологічних опитувань, у другому турі Янукович може поступитися навіть Кличку, не кажучи вже про перших двох.

Втім, попри те, що для реалізації цього сценарію треба йти на нечуване порушення законодавства, такий сценарій аж ніяк не можна відкидати, особливо враховуючи практику абсолютного правового нігілізму теперішньої влади.

Сценарій 2. Вибори в парламенті

А ось цей варіант видається найбільш реальним.

Розуміючи, що в чесний спосіб президентські вибори йому не виграти, Янукович, бажаючи залишитись у своєму кріслі ще 5 років, але не бажаючи зайвий раз викликати негативну реакцію у світової спільноти, зробить “хід конем” – і запропонує обирати голову держави в парламенті, як це відбувається в ряді країн, наприклад, у сусідній Молдові.

У цьому випадку треба в чергове змінити Конституцію. А для цього на допомогу прийдуть, якщо не 300 голосів депутатів Верховної Ради, так Конституційний суд. До того ж, в останнього є досвід: у 2010-у році КС одним махом уже “перекроював” головний правовий документ країни.

Втім, і 300 голосів у парламенті на підтримку своєї ймовірної “ініціативи” президент може зібрати.

У першу чергу, він може розраховувати на “тушок”-мажоритарників, яких достатньо буде перекупити для потрібного рішення в парламенті. Звичайно, у таких випадках треба буде витратитися побільше, ніж, наприклад, у випадку з голосуванням за ратифікацію Харківських угод.

Але коли на кону стоїть не лише твоя посада, але й ще 5-річний імунітет від “розправи” із боку опонентів, президент та його команда ладні заплатити будь яку суму.

Сценарій 3. Нова “стара” конституційна реформа

Ще один непоганий спосіб лишитися при владі, коли шансів виграти вибори практично немає, – це повернення до конституційної реформи Кучми-Медведчука 2004 року, яку в 2010 відмінив уже загаданий Конституційний суд.

У цьому випадку знов-таки треба 300 голосів ВР, які, у разі потреби, Януковичу отримати цілком реально – дивись сценарій №2.

Тоді, навіть у випадку програшу на президентських виборах, поки що підконтрольна Рада висуне Віктора Федоровича на посаду прем’єра. А оскільки за старою конституційною реформою більша повнота влади знаходитиметься в прем’єра, то фактично Янукович і надалі залишатиметься першою особою в державі. Щоправда, з майбутніми претендентами на президентське крісло ВФЯ все одне доведеться домовлятися.

Втім, гадаю, він зможе домовитись з усіма, окрім Юлії Тимошенко, яка, відповідно до планів владної команди, в 2015 році все ще має перебувати в колонії.

Ще один плюс цього варіанту – у разі повернення до формату парламентсько-президентської республіки повноваження прем’єра можна ще більше розширити навіть у порівнянні з 2006-2010 роками. А то й взагалі перейти до суто парламентської форми, коли президент буде виконувати чисто формальну функцію.

А враховуючи, що наступний склад парламенту через неузгодженість дій опозиції може бути повністю підконтрольним Януковичу, вищенаведений варіант аж ніяк не виглядає чимось з області фантастики.

Сценарій 4. Наступник – вирішення проблеми “по-путінськи”

Звичайно, зовсім не обов’язково, що президент та його оточення візьмуть на озброєння один із трьох сценаріїв, що їх описано вище. Цілком можливо, що команда Віктора Федоровича візьме на озброєння досвід Росії.

Тобто, президенту можуть за рішенням того ж-таки Конституційного суду збільшити повноваження ще на рік, аби “потягнути час”. Щоправда, не зовсім зрозумілим із правової точки зору є те, як цю норму ввести в дію вже за цієї каденції Януковича.

Хоча в 2010 році теж мало хто вірив, що Конституційну реформу можна відмінити за рішенням суду…

Або ж, по типу президента Росії Путіна, Януковичу запропонують посадити в президентське крісло маріонетку.

Для цього команді Віктора Федоровича треба лише знайти керовану фігуру, яка може бути компромісною як для оточення ВФЯ, так і для деяких ніби то опозиційних діячів. Наприклад, поставити того ж Тігіпка, або знайти “свіжу кров” у вигляді, наприклад, першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського.

Посидівши 5 років і нічого не зробивши, такий президент по типу Медвєдєва поверне владу своєму попереднику, за яким на той час має скучити народ.

Хоча подібний варіант більш прийнятний для держав із великим досвідом авторитарного керування.

Для Росії він є природним, для України – уже ні. І це на Банковій повинні розуміти. Тому є великі сумніви, що цей варіант, у разі його застосування, дасть нинішньому режиму бажаний результат.

Сценарій 5. “Український Туркменбаші”

Звичайно, цього б не дуже хотілося, і сподіваємося, що цей сценарій – з розряду фантастики.

Але може так статися, що президент захоче залишити себе на своїй посаді на невизначений термін часу, не проводячи ніяких виборів, та ще й перебравши на себе надзвичайні повноваження.

Хоча для цього повинна бути дуже й дуже вагома причина. Наприклад, війна, природні катаклізми, надзвичайний стан тощо.

Втім, слабко віриться, що навіть Янукович захоче такий стан спровокувати, аби залишитися при владі.

Бо повинен усвідомлювати, що кінець його правління в цьому випадку буде більш ніж сумний.

Підсумки

З усього вищенаведеного найбільш реальними здаються перші 3 сценарії. До одного з них оточення Януковича напевне-таки звернеться.

Але може статися й так, що ті люди, які зараз формують політику глави держави, втомляться від Віктора Федоровича й захочуть знайти йому заміну на більш слухняного політика, або на того, хто видається більш “своїм”.

Або ж народ не захоче терпіти “реформи” ВФЯ й пришвидшить його відхід із політичної сцени.

І тоді Януковичу треба вже буде думати не про посади – а про те, як не потрапити в місця не настільки віддалені, поповнивши свою біографію “третім строком”.

УП