На минулому тижні керівництво Росії отримало надзвичайний і по-своєму унікальний ляпас від керівництва Китаю. Як відомо, відбувся чотириденний візит російського прем’єра Медведєва до КНР. Щойно вранці літак з ним звівся в небо, як державне інформаційне агентство «Сіньхуа» того ж дня опублікувало розлогий матеріал на тему глибокої кризи в російській економіці. Вражають не стільки висновки статті, як факт її появи. Поготів, якщо в попередні часи китайська дипломатія відзначалася дивовижною витримкою.

Матеріал було названо претензійно: «Чи зможе Росія витримати випробування на міцність на тлі складної кризи?». Усім, хто познайомилися з ним, стало зрозуміло, що це не просто чиясь медійна публікація з суб’єктивним поглядом на становище держави-сусіда. «Сіньхуа» – офіційний рупор китайського керівництва, з веб-сторінками на десяти мовах світу, тож випадкових публікацій в ньому не трапляється. Однозначно, що матеріал готувався заздалегідь, і публікація його могла бути лише після вказівки зверху. По суті, це – оцінка Китаю становищу Росії, подана прямо, відверто, без езопової мови. Китайські експерти оперативно визначили й причину появи такої нищівної діагностики – стратегічний глухий кут, до якого підійшла Росія, – через Україну. Та про це – дещо згодом.

…Якщо спостерігати за повідомленнями російської і китайської преси напередодні, то нічого не передбачало такого розвитку подій. Медведєва приймали в «урочистій обстановці», зустріч з прем’єром Державної Ради КНР Лі Кецяном відбулася в доброзичливій атмосфері, лідера російського уряду познайомили з досвідом китайської електронної промисловості, дали можливість поспілкуватися з китайською молоддю, а за підсумками візиту було підписано понад 30 документів. У тому числі «Газпром» домовився з китайською CNPC про проектування газового трубопроводу «Сила Сибіру»…

І раптом – такий швидкий і несподіваний ляпас замість дружнього помахування рукою услід літаку, що віддаляється.

Проте процитуємо, що ж такого діагностувало «Сіньхуа» Росії. ««Росія переживає нелегкий період. Нафтодолари, як раніше, так і зараз, є важливою складовою економіки РФ. Мінекономрозвитку розрахувало, що при ціні 40 доларів за барель ВВП країни впаде на 5%. При цьому, за оцінками Мінфіну, бюджет не дорахується більше 3 трлн. рублів. Однак найсерйозніші виклики полягають не в цьому. На думку аналітиків, одна з головних причин фінансово-економічної нестабільності 2014-2015 років в Росії – це структурна криза економіки, яка почалося ще в 2012 році. Її суть полягає в деіндустріалізації економіки і занепаді сільського господарства, а після її закінчення, як правило, спостерігається неможливість швидкого відновлення переробної промисловості та аграрного сектору», – пише китайське агентство. І далі: «На тлі геополітичної напруженості не тільки знизився потік інвестицій в Росію, але й істотно підвищилася вартість зовнішніх позик для російських банків і підприємств. У минулому році девальвація рубля до долара США і євро склала 72,2% і 51,7% відповідно. Валютна криза призвела до збільшення інфляції і, отже, до зниження реальних наявних доходів населення і споживчого попиту », – констатує «Сіньхуа». Але ще гірше китайське видання описує перспективи: «Не уявляється можливим вийти з системної кризи, не здолавши диспропорції в розвитку фінансового та реального секторів економіки, які продовжують наростати».

Що ж, проблеми російської економіки описані правильно, про них неодноразово і в більш різкій формі писали як російські, так і західні експерти. Але Китай традиційно зберігав витримку. Більше того, на публічному рівні намагався всіляко показувати свою прихильність до Росії. Приміром, китайська преса називала великою подією «приєднання» Криму до Росії, а китайський кабелеукладач допомагав росіянам відновити електропостачання півострова, незважаючи на окрики з Заходу. Зараз же, крім констатації проблем економіки, видання ще й привело слова директора Інституту Росії при Китайській академії сучасних міжнародних відносин Фен Юйцзюня: «Через українську кризу Росія зайшла в серйозний з початку століття стратегічний глухий кут». Якщо не знати, хто це сказав, то можна подумати на політиків з Вашингтона або Брюсселя.

Чи можна появу такої публікації вважати сигналом, що Пекін вирішив згортати співпрацю з Росією? А що, по суті, згортати? Як зазначає заступник директора Інституту російсько-китайського стратегічного взаємодії Андрій Дев’ятов, «товарообіг між КНР і РФ в цьому році впав на третину. Обіцяли співпрацю на 100 млрд. доларів, прем’єр Медведєв говорив про зростання до 200 млрд. до 2020 року. Але ж Медведєв мислить досі в доларах США, мислить категоріями доларів! Китай вирішив у відповідь просто оповістити нас усіх про свою позицію. Мова про те, що в російсько-китайських відносинах сьогодні немає абсолютно ніякої динаміки!». «При цьому не варто думати, що китайці дратовані цим фактом. Медведєва прийняли, нагодували, провели екскурсії – ніякого роздратування. Але при цьому китайці кажуть: «Погляньте, що у вашій країні відбувається. У нас є китайська мрія, а що є у вас?». Китай запитує: «Як ви хочете з нами співпрацювати?». І за всіма розкладами виходить, що ми відповідаємо: «Ніяк». Скільки нам говорили про «Силу Сибіру». Але що з нею? Китайці явно не задоволені розвитком проекту. Агентство «Сіньхуа» фактично і говорить про те, що ми брешемо Пекіну. Зараз вони просто оповістили про те, що добре уявляють собі, що відбувається в Росії. Російський народ китайці з рахунків не списують. Вони списують тільки Медведєва і його уряд!»

Публікація в «Сіньхуа» явно говорить про те, що Медведєв не домовився з китайським керівництвом. «Ситуація дуже проста, – упевнений заст. директора Інституту Далекого Сходу РАН Андрій Островський. – Мабуть, розмова проходила в такому тоні, що китайці вирішили своє невдоволення висловити публічно. Напередодні візиту я припускав, що на переговорах будуть проблеми, зараз побоювання підтвердилися. Перш за все, їх не влаштовує падіння обсягів торгівлі. Мені китайці ставили два очевидні, але складні питання: з чим пов’язане падіння обсягів двосторонньої торгівлі, як його збільшити? Чому – відповісти не так важко. Рубль обвалився, раніше за юань давали 3,5 руб., потім 6, а сьогодні вже 11. Упала ще світова ціна на нафту. Зараз ми поставляємо нафту, а за це отримуємо ширвжиток і трохи продукції машинобудування. Але треба займатися серйозними проектами, інвестувати в розвиток виробництва. Як це роблять, наприклад, німці. Обсяг торгівлі між КНР і ФРН становить 170 млрд. доларів на рік, але і в Китаї, і в Німеччині існують спільні підприємства, побудовані на прямі інвестиції».

Чому «Сіньхуа» наводить слова професора Фен Юйцзюня, що Росія зайшла в стратегічний тупик через українську кризу? А.Островський, який, за його словами, добре знає Фен Юйцзюня, вважає, що китайський колега правий. «Адже ми просто відгородилися від України, судячи з економічного співробітництва, ця країна для нас – «відрізана скиба». Але Фен Юйцзюнь, напевно, сказав свої слова не просто так. Через Україну у нас зіпсувалися відносини з Заходом. По ідеї, ми повинні більше орієнтуватися на Китай в економічній сфері. Два роки тому ми сказали про розворот на Схід, але реально цього не сталося. Про це говорять об’єктивні статистичні дані. Два роки тому співвідношення в торгівлі з Заходом і з Китаєм було приблизно 85% на 15%. А зараз цифри ті ж!». Експерт також стверджує, що Китай починає тиснути на Москву. «Він активно використовує свою економічну міць і погіршення відносин між Росією і Заходом. Власне, у нас «козирів» особливо і немає. Раніше ми в переговорах з китайцями могли говорити, що у нас, мовляв, є Захід. Але Європа зараз вирішила мінімізувати поставки енергоресурсів з Росії. В результаті, ми можемо опинитися з енергоресурсами, але без ринків збуту. Китай цим користується. Але й ми не виконуємо підписані угоди. Ми досі не побудували трубу до Сковородіно, і нафту женемо цистернами, а ось на китайській стороні від Сковородіно до Даціна труба побудована, там все гаразд. Китай хоче для початку виконання раніше підписаних договорів! Ми поки тільки говоримо про великі плани».

Цікаве й інше спостереження А.Островського. Не просто публікацію в «Сіньхуа» слід вважати проявом невдоволення особисто Медведєвим. Так, не Росію списують з рахунків в цілому, а уряд Медведєва. Але свого часу так списали з рахунків мера Москви Юрія Лужкова. «Ми пам’ятаємо, який скандал підняли офіційні представники Китаю при закритті Черкізівського ринку. Але головний його прорахунок був у тому, що він не зміг побудувати в Москві китайський діловий центр «Парк Хуамін» біля Ботанічного саду». «Лужков виступив на московському телебаченні і сказав, що збирається працювати повний термін, а буквально на наступний день вийшов Указ президента Медведєва про недовіру йому. Але Медведєв у цей день був у Шанхаї на виставці ЕКСПО, тобто його указ прийшов з Китаю, і це дуже символічно. А який скандал у відносинах з китайцями супроводжував відставку з поста прем’єра Михайла Касьянова! У 2000-му він обіцяв Пекіну, що буде побудовано нафтопровід Ангарськ-Дацін, а у вересні 2003-го дав зрозуміти, що тягнути з будівництвом будуть довго. Незабаром, у лютому 2004-го, ми дізналися, що у нас інший прем’єр-міністр».

У взаємодії з Китаєм зацікавлені керівники сибірських і далекосхідних російських регіонів. Але що дратує китайців? Сьогодні в області один губернатор, а завтра інший. Спочатку угоду підпишуть, а потім ігнорують. Китай вже давно домагається законодавчого захисту своїх інвестицій в Росії, щоб не залежати від примх губернаторів. Скажімо, щоб на вкладені кошти був якийсь гарантований державою дохід. Але гарантій поки немає, тому обсяг інвестицій мізерний. Китайські інвестиції за кордоном становлять 880 млрд. доларів, з них в Росії – близько 8 млрд., Тобто менше 1%. Стільки в Китай у відсотковому відношенні вкладено Росією. Чи можна в такому разі говорити про динаміку економічної взаємодії між країнами?

Розрахунки керівництва РФ на те, що Китай стане повноцінною альтернативою Європі для поставок російського газу за обсягами і цінами, не виправдовуються. На думку, одного з авторитетних аналітиків ПЕК, управляючого партнера консалтингового агентства RusEnergy, редактора тижневика The Russian Energy Михайла Крутіхіна, «ця божевільна риторика раз у раз звучить знову і знову. Проекти поставки газу в Китай стикаються з величезними проблемами, такими як відсутність достатнього попиту в Китаї (китайці стверджують, що до 2035 року спокійно обійдуться без російського газу, а якщо і візьмуть обмежені обсяги для північних провінцій, то за ціною нижче собівартості)». На думку М.Крутіхіна, поставити обіцяні обсяги – 38 млрд кубометрів на рік – по газопровду «Сила Сибіру» (якщо він і буде нарешті збудований) фізично можливо тільки після 2035-2040 років, і про стан ринку в той період можна лише гадати. «Та й з фінансуванням «будівництв століття» виникли труднощі. Альтернатива європейським покупцям? Подивіться на карту! Запаси газу в Східному Сибіру і Якутії ніякою інфраструктурою з Європою не пов’язані, а гнати газ із Західного Сибіру до промислових споживачів у районі Шанхаю – чи не задорого обійдеться?» – ставить питання аналітик. В інтерв’ю відомому виданню «Znak.com» він різко висловлюється і щодо помітної тенденції політичного керівництва РФ до самоізоляції. «Самоізоляція – страшна дурість і навіть шкідництво. А імпортозаміщення – дурість смішна, розрахована на легковірну аудиторію федеральних телеканалів». За його ж прогнозом, при зниженні вартості нафти до 30 дол. за барель, може стати реальною вартість долара до 100 і більше рублів, а інфляція зросте до 13%. То як не погодитися з оцінками «Сіньхуа»?