60 років тому:
1.05.1966 – у Києві на даху головного корпусу Інституту народного господарства (нині Київський національний економічний університет імени Вадима Гетьмана) слюсар Георгій Москаленко та будівельник Віктор Кукса в ніч проти культового комуністичного «празднічка 1 мая» зрізали червоний прапор та встановили синьо-жовтий. Прапор пошили з підручних матеріалів – жіночих шарфів. З чорної тканини вирізали тризуб і нашили на прапор, а також вивісили листівку з написом: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито. ДПУ» [ймовірно: Демократична партія України]. Віктор кухонним ножем зрізав червоне полотнище і прив’язав національний стяг, Георгій стояв біля пожежної драбини на сторожі й у випадку небезпеки мав подати сигнал самопалом. Після цього асфальтом розлили авіаційний гас, щоби собака не взяла сліду.
Близько сьомої години ранку до будівлі вже прибули міліціонери та кадебісти, проте не наважилися знімати прапор, оскільки не знали, чи він бува не замінований. Лише через кілька годин, коли сапери ретельно обстежили все навколо, стяг було знято. Дев’ять місяців спецгрупа московського КДБ розшукувала сміливців. Для цього без поспіху, під претекстом заповнення якихось документів, збирали і досліджували почерки персоналу та студентів усього інституту. Георгія Москаленка викликали до військкомату, попросили заповнити анкету для виїзду за кордон і обов’язково друкованими літерами. Георгія це здивувало, бо не мав жодних перспектив поїхати за кордон, але з плином часу пильність притупилася, тож таке дивне бажання військових не збудило підозри.
Георгія і Віктора заарештували 21 лютого 1967 року, і Київським обласним судом засудили на 3 і 2 роки відповідно. Покарання відбували у таборі суворого режиму № 11 у селищі Явас у Мордовії. Після здобуття Україною незалежности Генпрокуратура довго не хотіла реабілітувати героїв, трактуючи їхній вчинок злочином, і лише під тиском громадськости змушена була це зробити. У 2006 році Георгій Москаленко та Віктор Кукса нагороджені орденами «За мужність» І ступеня.
