Урок наполеонівської війни (212 років тому), чи Штепсель і Тарапунька (40 років, 1946-86)?
Йосиф Сірка
У попередній статті «Чи здатні оліґархи…» ми пригадали собі наполеонівську війну (1812), яка переконала царську аристократію, що французька мова, якою вона послуговувалася, не врятувала її від франкомовного аґресора. На жаль, російськомовне населення України, а з ним і всі «українські» оліґархи, досі не збагли, що стали жертвою російськомовного «соотечественніка»- аґресора. Іншими словами: незнання історії імперії, в якій жили і трудилися українці, стали причиною власної неграмотности, не тільки щодо історії імперії, але й до долі власного народу, його надзвичайної й героїчної боротьби, його чудової мови, коріння якої знаходимо серед найстарших мов планети.
Саме цю «прогалину» – незнання власної історії – у більшости громадян України, намагалася заповнити своїми науковими розвідками, лекціями, виступами, включно з каналом на YouTube Ірина Фаріон (1964-2024).
Незаперечний авторитет мовознавиці, яка, на основі історничних фактів, вимагала від державних політиків відповідального ставлення до державної мови, І.Фаріон, була не тільки фахівцем з мовного питання, але й, завзятою та обґрунтованою критикою, немилосердно боролася проти щоденної русифікації. Саме її незаперечні арґументи та історичні докази були причиною того, що її назвали «сумлінням і свідомістю української нації». Якщо бути справедливим і приглянутись до того, як російська мова опанувала більшість ЗМІ протягом останнього року, то зрозуміємо, чому голос «сумління і свідомості» нашої нації, яку брутально і підступно вбили вороги України, турбував прихильників руZZкого миру.
Справа в тому, що до влади в Україні 2019 р. прийшли люди, які «шукали» шляхів до швидкого збагачення, а не до пізнання історії країни, фундаменти якої сягають до кінця 1-ого та початку 2-ого тисячоліття н.е.. Недосвідченість в управлінні державою та популізм, нетолерантність до існуючої державної політики, відсутність патріотизму, понять чесности, справедливости, важливости державної мови і т. і., спричинилася до того, що дуже швидко адміністрацією президента оволоділи антиукраїнські сили, але й аґенти Кремля.
Поведінка багатьох «слуг» свідчить про те, що до їхніх мізків не дійшло, що мова – це та катеґорія, яка визначає національність людини, її приналежність до окремого етносу. Доказом того, що деякі депутати «слуг» обдурили своїх виборців, є найсвіжіший приклад зрадника не тільки партії «слугів», але й україни – Артема Дмитрука. Цей пропаґандист московської церкви не тільки виявився сліпим захисником московської церкви, патріарх якої благословив московське військо на вбивство православних «братів», але й, мов злодій, втік з країни.
При цій нагоді доречно буде пригадати «Передвиборчу програму партії Слуги народу», на позачергових виборах(з порушенням Конституції України) народних депутатів України, 21.7.2019 р., яка була опублікована в «Урядовому кур’єрі» (11.7.2019 р.). Запланована «Програма СН» поділена на 16 груп (з-поміж яких назвемо хоч деякі, на які новостворена партія зловила наївних виборців): «За час каденції ми реалізуємо такі пріоритети:
1. Очищенна, оновленна та відповідальна влада
2. Знищення системи корупції
3. Безпека і оборона
5. Справедливий, незалежний і доступний суд
6. Реформа правоохоронних органів
7. Економічна стратегія
8. Найкращі умови для бізнесу
11. Енергетика і тарифоутворення
15. Доступна медици
16. Національна ідентичність і громадянська злагода».
Із наведених пунктів передвиборчої програми СН, пригадується надія на «молоду реформаторську команду О.Гончарука, яку після «приватної відпустки» президента Зеленського (організованої радником А.Єрмаком) до Оману, було повністю замінено. Новим головою ОП (замість А. Богдана) став А.Єрмак, який і вибирав новий уряд та ОП. І саме з того часу почала зростати корупція, яку запідозрив радник президента, депутат від СН Ґ. Лерос, у брата Єрмака Дениса. На жаль, Зеленський відхилив вимогу інтернетної петиції звільнити з посади голови А.Єрмака, що стало заохоченням до корупції, яка досягла небувалих розмірів. І це сприяло не «знищенню корупції» – пунк 2 «Програми», а її безкарному поширенню.
Стосовно ж 3-ого пункту, то за це ще прийдеться відповідати, бо ж роззброєння, припинення озброєння армії, розміновування, бездіяльність влади та іґнорування попередження союзників (зокрема США) про небезпеку московської аґресії, залишилися досі без пояснень. А 5-ий пункт «програми», про «Справедливий, незалежний і доступний суд», викликає саркастичну посмішку, коли, після відомих судових процесів у вбивстві журналіста П.Шеремета, без судового розслідування, обвинуватили членів ЗСУ А.Антоненка, Я.Дугарь та Ю.Кузменко. Іншою жертвою «справедливого, незалежного суду» є й понад річне ув’язнення героя-розвідника полковника Р.Ченрвінського, яке залишається сумнівним.
Зрештою, за 5 років можна й призабути, що обіцяли «слуги народу», але ж «Програма» збереглася і кожен може її прочитати в інтернеті. Гірша справа з наслідками, до яких довела непрофесійна влада не тільки країну до війни, але й до еміґрації, наслідки якої зможемо побачити щойно після закінчення російсько-української війни, до небувалої корупції.
Під сучасну пору, країна живе свіжими новинами з лінії фронту і теми: що спричинилося до катастрофи московитської аґресії; чому така велика кількість зрадників, корупціонерів в Україні – не обговорюються. А шкода, бо саме потурання ворогові, прислуговування його аґентурі у попівських сутанах, досі збільшує українські цивільні жертви. Це сатанинське ставлення тзв. православних московського патріархата до «ближнього свого» не відповідає не тільки християнському вченню, але й є великим гріхом.
Та «грішити» можна і тим, що людей обдурюєте, заводите в оману. І саме в цьому «українське сумління» – І. Фаріон – викривала своїми виступами, спрямованими на захист української мови, історії, культури. Професорка вважала, що вона зобов’язана доносити до людей свої знання, бо це був її спосіб проявити любов до ближнього. Якщо прислухатися до різних українських теле-, радіо- каналів на YouTube, то, часто, слід зачекати, щоб переконатися, чи це, справді, український канал, чи аґітують московські пропаґандисти з самого московського Останкіно?
Я вже в журналістиці понад 60 років, володію добре 6-ма мовами, іншими 6-а можу читати й розуміти. Публікував статті переважно в україномовних виданнях поза Україною і в Україні. Деякі публікації (наукового характеру) появлялися англійською, німецькою, словацькою мовами. Як етнічний українець, я дуже чутливий у питанні мови, бо за винятком 5-ти років навчання в Україні, я прожив життя, як етнічний українець, у Словаччині, потім, як мешканець Італії, як громадянин Німеччини та Канади. Обізнаний я також зі світом іспаномовних народів, але ніколи не зустрічався з явищем, щоб національні теле- та радіо-канали, програми для своїх громадян, де панує одна державна мова, п мовою сусідньої країни.
До чого це я? Та до того, що в моїй старій голові ніяк не укладається щоденна трансляція деяких українських ЗМІ на мові, не тільки сусіда, але й аґресора, який вже 11-ий рік провадить найбрутальнішу і найруйнівнішу війну в Европі за останні 2 століття. Важко повірити, що російська царська аристократія після французько-російської війни – у 19 ст. – відмовилася від французької мови, а українські оліґархи та їхні канали далі тримаються мови аґресора, мови, яка стала причиною руйнування не тільки людських життів, промисловости, доріг, мостів, церков, житлових будинків, лікарень, шкіл, університетів, театрів, але й великих промислових комплексів та забруднення навколишнього середовища.
Дивно слухати мовний «вінеґрет» московської і української мови, коли журналіст запитує українською, а військовий фахівець, політолог, політик – відповідають російською. Всюди у світі національні телеканали та радіохвилі проводять з чужинцями інтерв’ю, яке негайно перекладають на державну мову даної країни. В Україні, якщо це ізраїльські військові фахівці, які знають російську мову, то з ними проводять українські «супер-журналісти», мовби, демонструючи слухачам, глядачам свої бездоганні знання російської. А «вінегрет-салат» демонструють з такими, як Р.Світан, який, через свій вік, а ще військовий пілот, зрозуміло, має проблеми з українською, яку, як військовий пілот, ніколи не вживав.
Примушування глядача-слухача слухати російською (якщо його цікавить думка, з якою інакше не познайомиться), нічим не відрізняється від совєтських часів та практики до визнання української державною мовою. Зазначимо, що 6 – 12. 6.2024 р. Центр Разумкова провів опитування, згідно з яким 78,4% громадян України розмовляє вдома українською, за межами дому 72%, а лише російською послуговуються 8%. Постає питання: Чому на російську перейшли і такі відомі журналісти, яким є Т.Березовець? Чому такі канали як Freeдом, УНІАН змушують україномовних колег та різних фахівців відповідати лише російською?
Народне прислів’я каже: Від дурних прикладів можна захворіти! І це можна спостерігати на прикладі Д.Ґордона, який візуально демонструє свій український патріотизм, але знання державної – української – застосовує дуже рідко. Звичайно, він не один, хто виріс на пропаґанді про «велич і багатство» російського язика. Але дивує, що такі досвідчені журналісти, які працювали на різних оліґарїхічних каналах, не збагли, що поряд з ними жив один найвизначніших лінґвістів ХХ та ХХІ ст. Костянтин Тищенко (1941 – 2023). Український мовознавець, д-р філологічних наук проф. КНУ ім. Т.Шевченка, автор понад 240 наукових праць із метатеорії мовознавства, володів десятками мов, з яких 30-ма спілкувався, а ще 20-30 читав і розмовляв. Тищенко науково і переконливо спростував теорію про «колиску трьох братніх народів».
Коли б шанувальники російської мови в українських ЗМІ ознайомились з доробком К. Тищенка, зокрема з його лекцією про компапративні дослідження слов’янських мов, то могли б і самі переконатися, що російська мова аж ніяк не «братня» для українців. Науковець Тищенко науково довів, що найбільше спільнго, з-поміж слов’янських мов, українська має з білоруською, чесько, словацькою, верхньо-лужицькою (31 – 29%), а найменше з російською (11%). І саме це мало б спонукати українські ЗМІ не ґвалтувати слухачів російською мовою. Справа в тому, що за 33 роки незалежности, зокрема, коли московський язик перестав бути у всіх школах України та дитячих садках обов’язковим, кількість населення, яке погано, або взагалі не розуміє збільшилась.
Тому щоденні «інтерв’ю» не тільки з чужинцями, але й з україномовними політолоґами, військовими фахівцями, викликають підозру, що ворог України і тут діє своїми методами боротьби з Україною. Таке враження, що багато-хто із відповідальгих за ЗМІ в Україні ще не зрозумів, що вільної і незалежної України не буде без української мови, а російська була й буде методом і символом смерті, вбивства, руйнувань, заслань та фізичного і духовного кріпацтва, яке демонструє російська церква в Україні.
Оскільки працівників ЗМІ звикли вважати інтеліґентними, такими, які думають, то слід від них вимагати і культурної й розумної поведінки стосовно використовування мови, яка стала для московського диктатора причиною вбивати тих, які хотіли й хочуть у своїй хаті свою мову і свої порядки. Пригадую перші місяці після московської аґресії 2022 р,. яка «освобождала русскоязичноє населеніє», яке не тільки позбавляли праці, хати, але й життя. Тоді в ЗМІ рясніли повідомлення про раптовий перехід тих, яких вважали «соотенчественніками» на українську мову. Звичайно, що за 33 роки, потрібно було 11 років війни, щоб до багатьох дійшла істина, яку колишній президент Л.Кучма підтвердив у книзі «Україна – не Росія» (2004).
Перехід на державну мову, більшости громадян України (згідно з опитуванням!), на жаль, не заторкнуло деякі з колишніх каналів оліґархів. Знайшлися прихильники «руZZкого міра», яким вдалося не тільки затримати російську у програмах своїх каналів (хвиль – по радіо), але й запровадити новий телеканал на мові аґресора – Freeдом, гібридна назва якого заводить в оману, мовляв – на двох «мірових язиках» – анлійською та російською!? Тобто, «ви, хохли» переходьте на державну українську, а ми залишимось «одною ногою» в імперії, бо вона «рівна» з англійською. То ж вони не будуть думати про те, як допомогти тим співгромадянам, які вирішили, що хочуть у своїй хаті свою мову?
Українські журналісти та військлові експерти, на різних каналах, з незрозумілих причин, коментують російською мовою українському слухачеві про події на фронті, про можливі атаки, чи відступи, плани та можливості. Не зрозуміло чому? Якщо це російськомовний українець, то він, за два з половиною років війни, вже або перейшов на українську, або вчиться. В такому разі говоріть до нього, щоб мав змогу навчитися. Російський і український юрист І. Новіков, який з 2021 р. живе в Україні протягом двох років вивчив українську, тому не хочеться вірити, що українські російськомовні громадяни потребують для вивчення десятки років. Тобто, Новіков вивчив мову протягом двох років – лише слуханням та повторюванням для себе (згідно з його твердженням), а декому і 33 років не вистачає.
Гадаю, що у світі нема такої країни, де би державні та приватні ЗМІ так знущалися над своїми слухачами-глядачами, як це роблять не тільки такі канали, як, Freeдом, УНІАН, 24, Сейчас, NV Radio, Прямий, та ін.. При чому, навіть, не звертають увагу на законні квоти вживання державної мови, які щодня порушують.
Дивує, що українські журналісти різних телеканалів та на YouTube чомусь послуговуються тільки російськомовними експертами – без перекладу на українську. При тім, часто польський, американський, німецький та інші не українські фахівці, мають прооблеми вільно висловитись. А українські «поліґлоти»-журналісти мучать їх мовою московського аґресора. При сучасних технічних можливостях, у цілому світі стало легко проводити інтерв’ю із будь-яким експертом і з будь-якої галузі – штучний інтелект перекладає негайно і зрозуміло. Так це роблять у цивілізованому світі, а в Україні журналісти змушуть українського слухача годинами слухати закордонного «фахівця» мовою ворога й убивці та руйнівника України. До того ж, російськомовне населення зменшилося до незначих відсотків (8%), а число тих, хто за останні три роки перейшов на українську, значно зросло.
Дуже шкода, що українська оліґархічна «аристократія» не взяла приклад із своїх сусідів – царських аристократів, які зрозуміли 112 років тому, що коли біда, то потрібно звертатися до народу його мовою, а не мовою аґресора. І це допомогло врятувати російську імперію. На жаль, більшість українських оліґархів і інших збагатілих, готові підтримувати мовну картину «двомовности» часів Тарапуньки і Штепселя , яка «присипляла» увагу українців до рідної мови. Це був підступний план російських шовіністів «наблизити» мову до язика так, щоб її ліквідувати, щоб потім якийсь неук в історії та у мовознавстві (Путін) міг проголосити, що такої мови нема.
Саме ото «наближення мов» було причиною ліквідації в українському альфавіті не тільки букви Ґ (G), але й принципове використання Г (h), на місці російського Ґ (яке пишуть як укр. г (h). Я пригадую роки навчання в Педінституті (сьогодні Педагогчний Університет Драгоманомва, 1955-60), коли Проф. Медушевський (автор кількох підручників укр. мови) пояснював ліквідацію Ґ, «браком» українських слів, мовляв існує лише 3-5 слів: ґудзик, ґанок, ґрати).
Таким чином, після ліквідації літери на позначення звука Ґ – G у всіх українських і чужих словах, іменах і прізвищах, ґеоґрафічних назвах і перекладах на українську використовувалася буква, яка зовнішньо була подібна до російськлої, але збіднювала українську. Це позначилося на неграмотності українців, які автоматично користувалися обмеженою російською вимовою чужих імен таких, як Ганс, Гельмут, Генрі (Hans, Helmut, Henry) – імена- українці вимовляють досі Ханс, Хельмут, Хеннрі; чи ґеоґрафічні назви: Гана, Гуатемала, Генуа, Ріо Гранде (Ghana, Guatemala, Genoa, Rio Grande). Сьогодні слід писати Ґана, Ґуатемала, Ґенуа, Ріо Ґранде.
Та і прізвища чужинців з українською вимовою, через втрату Ґ, можуть грубо образити західних політиків. Колишнього американського віце-президента А. Gore, українці називали Гор, що в англійській мові означає курва (Whore), а мало звучати Ґор. Та, навіть кандидатку на президентську посаду США Kamala Harris – Камала Гарріс в Україні, під впливом російського язика, образливо називають Херіс – звуком х, якого в англійській мові нема (канадську заступницю прем’єр-міністра та міністерку фінансів Христю Фріланд, пишуть англійською Chrystia Freeland.
Звичайно, прийдеться довго виправляти «наближення» «небратських» мов, але починати потрібно зі ЗМІ, а вони, під сучасну пору є гальмом, а не помічником. Дай Бог, щоб і журналісти та всі працівники ЗМІ призвичаїлися до того, що ЄВРОПЕЙСЬКОЮ країною може бути тільки УКРАЇНОМОВНА Україна. А якщо орієнтуватись на Азію, то переключайтесь на китайську мову!
Торонто, 3.9.2024 р.
