Україна не Чехословаччина 1938 р.!
Йосиф Сірка
Поява статті в англійській газеті The Independent про кулуарні домовленості між Путіним та пані Меркель щодо вирішення кризи в Україні викликала жваву дискусію у ЗМІ не тільки в Україні. Незабарились і порівняння до угоди між гітлерівською Німеччиною та сталінською Росією (СССР) 1939 р., яку скріпили підписами Молотов та Ріббентроп. Дехто вбачає у „лінивих” діях ЄС, щодо санкцій, зрадницьку позицію західних держав, яку порівнюють із здачею Чехословаччини Гітлерові у Мюнхені 1938 року.
Звичайно, що аналонгію можна провести між тим, як колись Захід хотів „вгамувати” Гітлера та тим, як сьогодні дехто намагається „не образити” Путіна!
Німеччина відіграє велику роль у ставленні ЄС до Путіна, але будемо сподіватись, що не вирішальну! Пригадується передача Першого німецького телеканала ARD з 23.3.14, відомої модераторки Анне Вілл (Anne Will), в якій взяли участь такі відомі політики як Е.Еплер (E.Eppler, SPD), Н.Рюттґен (N. Rüttgen, CDU), А.Барінґ (A. Baring, FDP) та голова Німецької господарської спілки в РФ пані А. фон Кнооп (А. Von Knoop).
Дискусія між згаданими персонами виявила великі прогалини щодо знань історії України та Росії. Вже тоді лише молодий політик Рюттґен настоював на тому, що Путін порушив Міжнародне право окупацією Криму. Пан Епплер та пані фон Кнооп виявляли «порозуміння» щодо окупації Криму «споконвічної» російської землі. Вони навіть не згадали, що такою «споконвічною російською територією» сьогодні вважаєтья і Східна Прусія, відома як Калініградська область.
Пані фон Кнооп можна співчувати, бо вона представляє понад 500 німецькихї компаній, які через Спілку інвестують в російську економіку близько 20 мільярдів евро. Оці мільярди й керують німецьким ставленням до окупації Криму, про який готовий дехто в Німеччині забути.
Пан Епплер висловлював «порозуміння» окупації Криму, бо, мовляв, там «відбувся референдум» (між іншим, незаконний, сфальсифікований), правда, про те, що в одинокій великій європейькій країні, щодо незалежності, відбувся референдум в Україні 1991 р. і в Криму 54,19% громадян проголосували за незалежну Україну, то у пана Епплера «забракло» знань, а шкода!
Незважаючи на те, що сьогодні вже цілий світ знає про Україну, як країну, в якій можуть вийти мільйони мирних громадян на протест проти диктатури влади та соціяльної несправедливості, яка здатна організувати тисячі добровольців на боротьбу з окупантом, кремлівська брехня ще має вплив на багатьох не тільки в Німеччині. Пані Меркель ще недавно сумнівалася у психічному стані Путіна. Вона вважала, що він живе поза реальністю, а згодом, на хвилі перемоги німецьких футболістів, зустрічалася й домовлялася з Путіним, мов би він був «нормальним».
Прихильникам нової «осі» Берлин-Москва слід усвідомити, що Україна 2014 р. – не Чехословаччина 1938 р. та і Федеративна Німеччина не гітлерівська 1938 р., а Європейський Союз не замінений Німеччиною. Зрештою, і РФ не СССР, а Меркель і Путін – не Гітлер і Сталін!
Вороги України намагаються усіма способами відсунути питання окупації Криму та неоголошеної війни Росії проти України, але вони забувають, що коли б не було окупації Криму, то не було б і російських диверсантів, які організували сепаратизм та його очолили (Гіркін, Бородай та ін.).
Коли б вдалось поставити диверсанта і терориста Гіркіна перед суд, то можна було б довідатись не тільки про керівників і організаторів окупації Криму та війни на Донбасі й Луганщині, але й убивців, які збили ракетою малайзійський літак, серед жертв якого було й 80 дітей!
Слід починати боротись з кремлівськими злочинцями мирним судом, як це вже зробив німецький адвокат У.Буш. Саме до Міжнародного суду повинна звернутись Україна, що їй радить зробити і знавець Міжнародного права, дипломат, колишній суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії Володимир Василенко.
Путін ніколи не визнавав Українську державу і націю, то від нас залежить, щоб світ довідався правду. Українські добровольці на східному фронті у війні з Росією є свідченням того, що Путін глибоко помиляється, а німці (хоч ще не всі) вже знають, що українці вміють не тільки співати, як Руслана, не тільки «нокаутувати» як Клички, не тільки протестувати на Майданах, але й бити терористів і жертвувати своїм життям задля майбутнього України, задля європейського цивілізованого життя!
4.9.14 р.
