Тиміш Хмельницький – старший син Богдана Хмельницького, військовий діяч часів національно-визвольної боротьби (370 років тому)

370 років тому:

15(5).09.1653 – у м. Сучава (нині Румунія) від смертельної рани помер Тиміш Хмельницький, старший син Богдана Хмельницького, військовий діяч часів національно-визвольної боротьби. У 1646 вперше з’явився на Запорізькій Січі. Перед початком повстання, у лютому-березні 1648, в ході переговорів між Богданом Хмельницьким та Кримським ханом Ісламом-Гіреєм ІІІ й укладення договору між Запоріжжям і Кримським ханством, залишився у Бахчисараї як заручник. До козацького війська, ймовірно, приєднався у битві під Жовтими Водами в складі загону перекопського мурзи Тугай-бея. Із 1648 чигиринський сотник, учасник битви під Пилявцями (1648), відзначився у Зборівській (1649), Берестецькій (1651), Батозькій (1652) битвах. У серпні 1649 супроводжував батька на переговорах із польським королем Яном Казимиром.

Попри невдалу битву під Берестечком військове протиборство з поляками переважно завершувалось на користь козаків. В останній битві під Батогом козаки вщент розгромили 50-тисячне польське військо, загинув польний гетьман коронний Мартин Калиновський і 8-10 тисяч добірних вояків (з них понад 5 тисяч крилатих гусарів). Ця перемога сприяла значному зростанню зацікавлення в Європі Україною. Проте, оскільки на той час єдиною легітимною формою правління була монархія, Богдан все ж не мав можливости вступати в рівноправні дипломатичні стосунки з володарями європейських держав. Єдиним виходом з непростої ситуації було породичатися з найвпливовішими вельможними родами та започаткувати власну українську монаршу династію. План гетьмана був логічним і доволі простим. Восени 1650 українсько-татарське військо увійшло в Молдовію, щоби змусити місцевого володаря Василя Лупула видати свою дочку Розанду за Тимофія. В цьому поході молодий гетьманич здобув декілька фортець і серед них столицю князівства Ясси. Лупулу не залишалось варіантів, як погодитись на «пропозицію» віддати свою дочку принцесу Розанду за Тимофія, що було нечуваним для тогочасного світу, щоби монарший рід поріднився з простолюдцем. Проте Лупул, сподіваючись якимось чином виплутатись з цієї ситуації, зволікав із шлюбом (на підставі, що доньки не було в Яссах) і тільки розгром польського війська під Батогом примусив його виконати обіцяне. Шлюб Тимофія і Розанди відбувся в Яссах 31(21).08.1652 і молода пара переїхала до родинного хутора Хмельницьких Суботова. Там Розанда народила двох хлопчиків-близнюків Івана та Богдана. На Тимофія Богдан, козацтво та народ покладали велетенські надії. Попри молодий вік він вирізнявся незмірною відвагою та військовим хистом, успішно командував великими загонами, здобував міста та перемоги, а в поході на Молдавію стояв на чолі окремого козацького корпусу. За короткий час піднявся від чигиринського сотника до жаботинського полковника. Врешті Україна могла отримати юридично легітимного володаря і доля української нації та й усієї Європи могла би скластися зовсім інакше. Проте…

У квітні 1653 трансільванський князь Юрій ІІ Ракоці і волоський господар Матей Бесараб захопили Ясси, скинули Василя Лупула, а на його місце посадили Стефана Георгіца. Влітку Тиміш Хмельницький з козацьким військом поспішив на допомогу своєму тестю, спустошив землі й погромив загони Георгіца під Яссами, та розпочав наступ на Волощину, який виявився невдалим. Щоби порятувати тестя, який був оточений у Сучаві (нині Румунія), Тиміш на чолі з 9-тисячним козацьким військом у середині серпня прорвався до фортеці, обложеної польсько-волоським військом. Бої тривали з поперемінним успіхом, але для польської сторони не виглядало реальним здобути місто. 12 вересня 1653 під час гарматного обстрілу одне із ядер розтрощило лафет козацької гармати і його уламками поранено Тимоша Хмельницького. Великий осколок потрапив в ногу Тимофія і від значної втрати крови (за іншою версією від гангрени) він помер 15 вересня. Після смерти Тимофія козаки на чолі з полковником І. Федоренком продовжили оборону фортеці й поляки 19 вересня погодились на те, щоби козаки з повним озброєнням вийшли з міста. На батьківщину гетьманича привезли в труні залитій медом 22.10.1653. Тіло в Чигирині, а потім Суботові оплакували майже два місяці та 27.12.1653 (за іншими даними 30.12.1653) поховали у церкві в Суботові. Вважається, що після загибелі сина Богдан Хмельницький впав у депресію, а через декілька тижнів пішов на угоду з Москвою. Народився на хуторі Суботів біля Чигирина, нині село на Черкащині 1632.