130 років тому:
11.11.1895 – у с. Ракобовти на Львівщині народився Зіновій Лисько, композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, музично-громадський діяч. Батько – священник УГКЦ. Закінчив Львівську академічну гімназію (1913), та паралельно Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (клас фортепіано Марії Криницької, теорії музики Станіслава Людкевича; 1914). Поступив на філософський факультет Львівського університету (1913-1914), проте початок війни перервав навчання. Московськими окупаційним військами інтернований на Волинь. Доброволець Українських Січових Стрільців (1917), наприкінці війни потрапив у польський полон та інтернований у таборі в Домб’є (1919-1920). Навчався у Львівському таємному українському університеті (1920-1922). Брав приватні уроки з гармонії у Василя Барвінського (Львів, 1922), відтак приватні уроки музики у Празі. Закінчив музикологічний відділ Карлового університету в Празі (1923-1926) та паралельно клас композиції Празької консерваторії, відтак Вищу школу майстрів Празької консерваторії (1929; викладач Й. Сук).
Викладач Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1925-1929), доктор філософських наук Українського Вільного університету (1928). На запрошення радянського уряду переїхав на Велику Україну, викладач Музично-драматичного інституту в Харкові (1930-1931), музичний редактор Українського радіо. Усвідомлюючи розгортання масових репресій у 1931 повернувся в Галичину. Викладач Вищого музичного інституту у Львові та директор його філії у Стрию (1931-1939). Член Спілки українських професійних музик, редактор її журналу «Українська музика» (1937-1939), автор численних музикознавчих праць надрукованих у цьому часописі, редактор великого збірника пісень УСС «Співаник Червоної Калини» (1937), співавтор «Диригентського порадника» (1938). Заступник голови музикологічної комісії НТШ. За часів першої більшовицької окупації Західної України – професор Львівської державної консерваторії (1939); в період німецької окупації – Вищого музичного інституту у Львові.
Наприкінці війни перед поверненням більшовиків емігрував на Захід (1944). Керівник музичної школи в таборі для переміщених осіб у Міттенвальді (Західна Німеччина; 1946), співзасновник Об’єднання українських музик, інспектор українського музичного шкільництва, головний редактор видавництва «Українська музична бібліотека». У 1960 емігрував до США, керівник Українського музичного інституту в Нью-Йорку (1961-1969). Дійсний член НТШ та УВАН, голова Музикологічної комісії УВУ, член міжнародної ради фольклорної музики.
Представник модерного напрямку в українській музиці. Автор опери, 3 кантат, 2 симфонічних поем, камерних, вокальних і хорових творів, обробок народних та стрілецьких пісень, церковної музики (в каталозі укладених автором 326 опусів), музикознавчих досліджень. Укладач «Кодексу українських народних мелодій» (близько 12 тисяч народних пісень; у 8 томах). Чималу частину творів композитора втрачено. Помер у Нью-Йорку 1969.
