Траси польської допомоги Україні. Перший тиждень війни 2022 року

Ярослав Середницький

Через епідемію коронавірусу в Львові й легке захворювання внучки Олександри після двох щеплень ми з дружиною Мирославою перебували на дачі біля села Княжий міст в 40 кілометрах від Львова і в 30 кілометрах від контрольно-пропускного пункту на кордоні з Польщею в селищах «Шегіні-Медика». 19 лютого 2022 року ми взнали зі статті Алли Дубовик-Рохової «Проти нас працювали безпрецедентно потужно, професійно та не шкодуючи ресурсів. Але ми встояли!» в газеті «День» за 18-19 лютого 2022 року [1] про російські кібератаки на провідні українські банки, Міністерство Оборони, СБУ та інші державні установи, що відбулися 15 лютого 2022 року й продовжувалися далі. Більше того, член Правління інтернет-асоціації України Максим Тульєв назвав прикладений до статті експертний коментар «Якщо «гаряча» війна почнеться, вона почнеться саме з кібератак».

Вранці 24 лютого 2022 року донька Анна повідомила нас з Мирославою мобільним телефоном про початок російсько-української війни. Наш дачний будинок знаходився на лісовій галявині в 4 кілометрах на схід від села Княжий Міст. Приблизно на відстані 800 метрів на південь пролягала з заходу на схід залізниця «Перемишль-Львів» в долині й далі за 2000 метрів – шосейна дорога на узвишші. Тому ми добре чули й часом бачили, особливо, в темряві, як на початку війни функціонували траси допомоги Польщі Україні, що з великими зусиллями відбивала масовані атаки озброєного до зубів російського агресора.

Детальнішу інформацію про перебіг військових дій на кордонах України ми отримували, в основному, з радіопередач, Інтернету (працював з перебоями) та з телефонних розмов із родичами у Львові й Києві. Отже, близько 4 години ранку за київським часом президент росії путін оголосив початок «спеціальної воєнної операції» з метою «демілітаризації та денацифікації України». Відразу почалися ракетно-бомбові удари з повітря по військових об’єктах і мирних містах, включно зі столицею Києвом, а російські танкові й моторизовані війська перейшли кордони України, наступаючи на Київ (з Білорусі), Харків, Чернігів і Суми (з росії) й Херсон (з окупованого росією Криму). В бій з агресором вступили прикордонники, частини Збройних сил України й Національної гвардії. До бою готувалися й підрозділи недавно створеної територіальної оборони.

Націє, народжена з огня,

Націє великая борись!

Яснозбройний Юрій, як колись,

Осідлав могутнього коня.

Юрій Липа – козак сотні морської піхоти Армії УНР в Одесі. «Святий Юрій». 1921 р.

Ми ловили по радіо кожну вісточку першого дня війни. Були шоковані захопленням 300 російськими десантниками з 18 гвинтокрилів летовища Державного підприємства «Авіаційний завод «Антонов» у містечку Гостомель – на відстані 26 км захід від Києва. 150 вояків Національної гвардії України за допомогою підкріплень і винищувачів МІГ-29, до вечора витіснили нападників із летовища. Бої продовжилися в навколишніх лісах й завершилися повним знищенням десанту 27 лютого 2022 року. Почули ми по радіо й про суттєву втрату України – спалений росіянами найбільший в світі шестимоторний літак АН-225 «Мрія», що перебував на ремонті.

Тимчасом поруч із нами відбувалися неординарні події. Як тільки стемніло, то від шосе на Львів почувся шурхіт багатьох гумових коліс по асфальту. Шосе заповнили нескінчені колони великих вантажних автомобілів (фур). Їхні фари і, в окремих випадках, широко розставлені габаритні вогні було добре видно через припорошений снігом сосновий ліс. Трохи пізніше виявилося, що це українські вантажівки перевозили надані Польщею зброю, набої, бронежилети, зимові однострої й все інше, необхідне для підрозділів української територіальної оборони. А о 6-ій годині ранку застугоніла земля біля залізничного полотна – то з Польщі йшов на Львів перший вантажний ешелон із важкою військовою технікою.

Другого дня в Інтернеті з’явилися повідомлення про автоперевезення польської допомоги українській територіальній обороні і, навіть, фотознімки озброєних автоматами і захищених бронежилетами і шоломами вояків у зимових військових одностроях. Вояків, що мали «розчинитися» на місцевості при російському наступі, а далі атакувати невеликі бойові й тилові ворожі частини з засад на лісових дорогах, в ярах, біля мостів на ріках і на підходах до містечок і сіл Київщини, Житомирщини, Чернігівщини та інших регіонів. А учні старших класів Київщини, яких не взяли до територіальної оборони, роздобули пляшки з «коктейлями Молотова» і готувалися підпалювати ворожі танки і бронетранспортери.

Благословен мечів ясних

Огонь – вітчизни охорона.

Іржання коней бойових,

Морських походів даль солона

І «Енеїди» владний сміх –

Полтави тихої корона.

Максим Рильський. «Слово про рідну матір». 1941 р.

102 роки тому поляки теж відбивали наступ російських більшовиків і масово йшли добровольцями до Війська Польського від початку липня 1920 року. На 20 серпня при більшовицькому наступі на Варшаву їх було вже 164 615, у тому числі 40 000 варшав’ян. Один з військових ешелонів (№ 79), що виїхав 18 липня з Франції, привіз для них 20 000 французьких і 40 000 англійських карабінів і 13 мільйонів набоїв. Насичення оборонних ліній навколо Варшави з центром у районі Прага було максимальним за всю кампанію: 690 вояків, 10 становищ кулеметів і три гарматні батареї на 1 кілометр [2]. В той час Польща мала союзну угоду з Францією, а у Варшаві під час наступу більшовиків перебувала делегація на чолі з керівником Генштабу Французької армії генералом Максимом Вейганом.

Польські окопи під містечком Радзімін на схід від Вісли в 25 кілометрах від центру Варшави [2].

Від середини другого дня війни рух на видному нам відтинку шосейної дороги перед селом Княжий Міст змінився в протилежний бік. Лише з Польщі в напрямку Львова пройшло кілька важких вантажних ешелонів. Підвечір вздовж залізниці прогуркотіло високо в небі кілька груп вантажних літаків і значно нижче, практично над лісом кілька груп гелікоптерів. Тимчасом радіо з Києва повідомляло про нові партії зброї, переданої Україні США, Великобританією, Польщею та іншими країнами Європи. Тим більше, що, як при підтримці Польщі Францією і Великобританією в 1920 році, від лютого 2022 року діяв Альянс «Великобританія – Польща – Україна».

А на шосе нескінчені колони приватних легкових автомобілів везли цілий день повз село Княжий Міст до польського кордону жителів Києва та інших великих міст. Їхали переважно жителі багатоповерхових будинків, найбільш небезпечних при російських ракетних ударах, артилерійських обстрілах і бомбардуваннях із літаків. Польща оголосила про можливість прийняти 2 мільйони українських біженців. Увечері ми прочитали в Інтернеті, що автомобільна черга перед контрольно-пропускним пунктом у селищі Шегині розтягнулася на 6 кілометрів.

Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав: На Захід … На Захід … На Захід …
І услід – реготався Схід.
Роззявляв закривавлену пащу.
П’яний подих нудив, як смерть…

Євген Маланюк – сотник Херсонської дивізії Армії УНР. . «Ісход». 1920 р.

Під кінець другого й на третій день війни до Польщі зі Львова та інших великих міст України крім легкових автомобілів і автобусів з біженцями пішли й спеціальні евакуаційні поїзди. Через тиждень-другий біженців у Польщі стало більше за 2 мільйони і їх приймали Словаччина, Чехія та Німеччина. Сотні тисяч переселенців з Києва і сходу України поселилися в готелях і гуртожитках у Львові, а також у містах і на туристичних базах Львівщини. Кілька десятків переселенців знайшли притулок і харчування на базі відпочинку «Чисті озера», розташованій у лісі за неповний кілометр ближче до села Княжий Міст, як наша дача.

27 лютого 2022 року радіо повідомило про запеклі бої в місті Буча – районному центрі в 30 кілометрах від Києва перед містом Ірпінь. Російські танки і броньовані машини вдерлися до Бучі. Українські ракетні, артилерійські обстріли, авіаційні удари й підірваний міст зупинили російську колону перед містом Ірпінь. А 27-28 лютого українські війська знищили окупантів у Бучі, причому воїни територіальної оборони і жителі міста закидали танки і броньовані машини пляшками з самозапалювальною рідиною – «коктейлями Молотова». Через кілька днів місто знову захопили російські війська. Наприкінці березня при відступі з Бучі вони здійснили відому всьому світові розправу з мирними жителями – масові зґвалтування і вбивства жінок і дітей, тотальні грабунки і спалення будинків.

Знищена російська техніка на вулиці м. Бучі. 27 лютого 2022 р.

Українські війська і підрозділи самооборони успішно відбивали атаки танкових і моторизованих російських частин в усіх напрямках навколо Києва. Радіо повідомляло про знищення значної кількості російських танків і броньованих машин, збивання російських бомбардувальників засобами протиповітряної оборони та українськими винищувачами. Горіли російські танки і бронемашини на Харківському, Чернігівському й Сумському напрямках. Проте російська вояччина безперервно обстрілювала з артилерії й систем залпового вогню мирні українські міста і села. А житлові райони Києва обстрілювала ракетами з білоруської території. Частину ракет збивали засоби ППО, а трохи пізніше, навіть, і літаки-винищувачі..

30 лютого 2022 року ми почули по радіо, що російські танки прорвалися на околиці Харкова. На другий день зателефонував мій знайомий з Харківщини колишній капітан спецназу в Афганістані Володимир Касяненко. На запитання про танковий прорив до Харкова відповів коротко і буденно: «Попалили «Джавелінами». І дійсно, справа палити танки і бронемашини отриманими від США «Джавелінами» стала буденною для українських вояків на всіх напрямках бойових дій. Не менш успішним було застосування для розгрому російських танкових і моторизованих піхотних колон турецьких безпілотників «Байрактар».

Жовте сонце Азії.

Жорстокі кроки орд.

В ранковім вітрі лопотали стязі

Над залізом наших когорт.

Євген Маланюк – сотник Херсонської дивізії Армії УНР. Збірка «Стилет і стилос». 1925 р.

Тоді ж колишній капітан В. Касяненко повідомив мене, що його не взяли до територіальної оборони в місті Мерефа на Харківщині, адже досяг віку 67 років. Що ж говорити мені, старшому від нього на 13 років? Невдовзі В. Касяненко прибув евакуаційним поїздом до Стрия на Львівщині, а звідти за моєю телефонною порадою переїхав електричками до Львова і Шегінів, а далі перейшов через піший перехід до Польщі (правда, довелося довго стояти в черзі). Але врешті-решт доїхав з Перемишля до знайомих біля Вроцлава.

2 березня 2022 року ми почули по радіо, що вранці російська ракета розірвалася в районі Виноградар у Києві. Я відразу зателефонував своєму ровесникові двоюрідному братові Леонідові Середницькому, адже вони з дружиною Людмилою через недавно перенесений коронавірус не змогли виїхати зі свого дев’ятиповерхового будинку. Брат повідомив, що ракета вдарила в комплекс школи і дитячого садочка в 2 кілометрах від його будинку й він бачив глибоку воронку на дитячому майданчику й вибиті скла в уцілілих будівлях. На щастя ніхто не постраждав. Московська пропаганда, звичайно, запевняла у знищенні військового об’єкту.

Незважаючи на війну, електрички «Львів – Шегіні» регулярно їздили в обох напрямках. 2 березня 2022 року я поїхав вечірньою електричкою до Львова. Людей було небагато, але всі поринули в інший світ, слухаючи з ретранслятора у вагоні Службу Божу зі Львова. На запасній колії залізничної станції Городок стояв десяток порожніх великогабаритних сталевих платформ. Цікаво, яку допомогу привезли ними до Городка з Польщі? Вірніше, до розташованого поруч із Городком військового летовища в селищі Черляни. Не виключено, що сучасні засоби ППО, бо за 4 місяці війни ми не чули про ракетні удари по летовищу в Черлянах і місту Городок.

На подальшій дорозі до Львова пасажири електрички з задоволенням прослухали віночок патріотичних пісень, вершиною якого стала виконана мужнім чоловічим голосом недавно написана популярна пісня «Байрактар».

Література

1. Дубовик-Рохова А. Проти нас працювали безпрецедентно потужно, професійно та не шкодуючи ресурсів. Але ми встояли!» / А. Дубовик-Рохова // Газета «День». – 18-19 лютого 2022 р. – С. 11.

2. Devies N. Orzeł biały czerwona gwiazda / N. Devies. przekład Pawelec A. – Kraków: Znak, 2006. – 357 s.

Львів, 3 липня 2022 р.