Так вшановується пам’ять Великих Українців…
Лиш нещодавно, 5 березня, на Львівщині, в інших областях України, багатьох громадах діаспори вшановували пам’ять полеглого у боротьбі з московськими окупантами Головного Командира УПА, Провідника ОУН Романа Шухевича. І одразу ж прокотилася хвиля брутального вандалізму. 6-7 березня відбувся ряд пошкоджень та руйнувань пам’ятників та меморіальних таблиць Степанові Бандері та Романові Шухевичу. Зруйнували та облили фарбою пам’ятники провідникам ОУН та УПА в селах Тюдів і Грабівці Івано-Франківської області, пошкодили пам’ятник та барельєф Бандері у селі Воля-Задеревацька Львівської області, розбили меморіальні таблиці Бандері та Шухевичу в Здолбунові Рівненської області та в селі Білогорща під Львовом.
Зрозуміло, що ці злочинні дії – це варварські «відповіді» на нещодавні події на Східній Україні. 15 лютого у мiстi Охтирка Сумської області мiсцевi активісти «Свободи» разом з народним депутатом Ігорем Мiрошниченком демонтували пам’ятник Ленiну. А вже невдовзі, 24 лютого у селищi Жовтневе, що в Решетилiвському районі Полтавської області, невідомі знесли голови пам’ятнику Ленiну та його дружині Надії Крупськiй. Після чого комуністи попередили, що відповідь не забариться. І вона відбулася – така ж підла і злочинна, як і вся колишня комуно-радянська система. Адже різноманітні радянські капища, пам’ятники більшовицьким катам і раніше, і цього року зносилися на виконання указу колишнього президента Віктора Ющенка «Про демонтування пам’яток тоталітарному комуністичному режимові» (якого ніхто не скасовував) переважно відкрито, серед білого дня. Тоді як пам’ятні знаки борцям за незалежність підло знищують, трощать вночі, ховаючи від людей свої обличчя і партійну приналежність.
Молодіжний націоналістичний конгрес оголосив грошову винагороду за надання інформації, що дасть змогу затримати та притягнути до відповідальності винних у скоєнні актів вандалізму в західних областях України. Та чи варто сподіватися, що хтось справді відгукнеться, винуватців знайдуть і покарають? Якщо вже навіть на Західній Україні потрібно сьогодні, на початку ХХІ століття, заохочувати українців повідомити про організаторів чи виконавців ритуального знущання над пам’яттю провідників національно-визвольної боротьби, стимулюючи їхню совість обіцянкою матеріального заохочення – сподіватись, що згадають про свої службові обов’язки і займуться розслідуванням «владоохоронні» МВС з прокуратурою, взагалі не доводиться. Хіба що це вдасться окремим ентузіастам, які, от як на Франківщині, самостійно проводять власне, журналістське розслідування обставин цього злочину. Можливо, їм вдасться вийти на слід моральних виродків, довівши і теперішній «всепокращающій владі», і її «охоронним гілячкам», що якщо є бажання – є й результат.
Але чого ж тут дивуватися, якщо подивитися, як відбувалося 9 березня святкування 199-річчя із дня народження Тараса Шевченка — у с. Моринці, що на Черкащині, де народився Кобзар, та с. Шевченкове (колишня Кирилівка), де пройшло його дитинство.
Цього дня народні депутати Микола Княжицький, Олександр Бригинець, Микола Томенко поклали квіти до пам’ятників Кобзаря, його матері, відвідали шевченківські музеї та подарували нещодавно виданий «Альбом малюнків Тараса Шевченка 1841—1843 рр», аудіовидання «Кобзар» з творами, що увійшли до першого «Кобзаря» 1840 року, у виконанні видатних українських митців різних епох. Депутати повідомили громадськість, що опозиція разом із відомими діячами культури та письменниками буде ініціювати створення громадського оргкомітету з відзначення 200-річчя Тараса Шевченка, щоб завадити прогнозованим намірам чиновників черговий раз нажитися на державних коштах, які будуть виділені на вшанування Кобзаря.
Місцеві жителі з відвертим невдоволенням повідомили гостей із Києва та журналістів про «особливості» вже поспіхом завершеного офіційного відзначення. Так, у Моринцях «регіональна влада» вирішила вшанувати Шевченка зі самого ранку (між 7 та 8 годинами) і швидко чкурнула зі села. При цьому все відбувалося під охороною міліції, якої було більше, ніж присутніх учасників, місцевому хору не дали можливості заспівати шевченківські твори (видно, сценарієм з обдержрегіонадміністрації не передбачено), а школярам заборонили прочитати вірш «Розрита могила», мотивуючи це тим, що він «занадто революційний, а це зараз недоречно». У с. Шевченкове провели офіційний захід із вшанування Кобзаря у місцевому будинку культури, але керівництва області там не було. Цьогорічний рівень поваги влади до Шевченка обмежився заступниками керівників обласної влади і чиновниками нижчих рангів.
Якщо вже Кобзар став для теперішніх чиновників надмірно революційним, чого собі не дозволяли стверджувати навіть комуністичні ідеологи, якщо «регіонада» такими своїми діями мовчки визнає, що Шевченко – це для неї шкідливий елемент, духовний опозиціонер, то як же ж тоді українці, перш за все представники інтелігенції, які публічно шанують, цитують Великого Тараса, можуть дозволяти собі голосувати за таку владу, підтримувати її, отримувати від неї подарунки, грамоти, звання та ордени?
Юлій Хвещук
