Свято української молоді з Митрополитом Андреєм у Львові
Зенон Боровець
катехит, член ГР «Святий Юр»
Свято української молоді з Митрополитом Андреєм у Львові
Пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! [Ів. 8:31]
Мабуть, не випадково, описуючи те, як відбувалось Свято української молоді «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер» у Технологічному коледжі ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України», прийшла на згадку ота велика життєва істина, що зафіксована на сторінках Святого Письма. Бо саме у цьому руслі пізнання десятиліттями ретельно приховуваної від українців правди про велетня духу митрополита Андрея пронеслися декілька днів інтелектуальних роздумів в рамках конференції та емоційного пережиття святкувань – концертів, спортивних змагань, зустрічей, спілкувань і мандрівок святинями міста.
В ході праці однієї із секцій науково-практичної конференції доповідачеві було задано запитання: «Чому молодий граф Шептицький, отримавши блискучу європейську цивільну освіту, раптом відмовився від спокусливих перспектив стрімкої світської кар’єри, а обрав шлях релігійного діяча? Причому діяча на той час занедбаної і упослідженої української Церкви, яка уже не подавала сподівань на інтелектуальне та культурне піднесення. Чи не зробив би він більше для свого народу, якби став політичним провідником або державним діячем?»
Цікаве і навіть дещо провокаційне питання. Бо, на перший погляд, рутинні обов’язки ієрарха, щоденні тривалі молитви й взагалі специфіка служіння Богові та релігійної діяльності, здавалось, не залишали й дрібки часу для суспільної та національної праці. Але в цьому й крився геній Шептицького, який зумів побачити найвищу причину національних негараздів та поразок у занедбанні духовного стану народу.
Уся подальша історія виразно засвідчила істинність та пророчість цього бачення, бо тільки там, де нація, що у більшості згуртована навколо ідей Бога та Батьківщини, об’єднана внутрішньою потребою суспільного добра і справедливості, вона перемагає найнесприятливіші зовнішні обставини, навіть ті, які, здавалося, несуть неминучу загибель. Це, зокрема, можна побачити у ролі Західної України, яка впродовж минулого століття була центром опору усім окупантам і каталізатором відродження України у 1989-1991 роках. І це також й те, чого бракує усій Україні нині для остаточного виходу з неволі і утвердження як духовно вільної та заможної Держави.
Сьогодні більшість істориків та аналітиків стверджують, що без України сучасна Московія не є уже такою світовою потугою, як ще недавно був Радянський Союз, – і, можливо, уже в недалекому майбутньому має шанс взагалі перестати бути імперією. У свою чергу воскресіння та становлення новітньої незалежної Української Держави було би неможливим без національно-революційної Галичини. А знову ж Західна Україна не була би прикладом релігійного та національного опору окупаційній більшовицькій владі, якби не десятиліття жертовної праці митрополита Андрея над плеканням зросту духовного та національного усвідомлення народу. І саме він, митрополит Андрей Шептицький, є тією основою, на якій зростала й боролась Галичина і без якої неможлива побудова справді духовно та економічно вільної України. Саме він, поряд із Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, є тим четвертим кутом Української Хати, яких нам бракувало від часу втрати державної незалежності, тобто з середини ХІV століття. Саме він є тим єдиним, Богом посланим пророком і провісником духовної єдності українців.
Ось такі думки зродилися в часі проведення конференції, і їх правдивість вкотре потверджувалась навіть у самому Святі української молоді, яке об’єднало найвіддаленіші куточки нашої Батьківщини і у людському розуміння, здавалось би, непоєднуване – різні конфесії і навіть віри.
В роботі конференції взяли участь 53 юні дослідники, які підготували 42 доповіді. Географічно вони презентували навчальні заклади Львівщини (м. Львів, Червоноград, Новий Розділ, Самбір та с. Вишня), Рівненщини (м. Дубно), Луганщини (м. Рубіжне), Донеччини (м. Маріуполь), Буковини (м. Чернівці), Прикарпаття (м. Івано Франківськ та Рогатин), Херсонщини (м. Херсон). Показовим також був їхній релігійний склад: це були вірні УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, протестанти, невіруючі і навіть мусульманин. Присутні на Святі ще раз переконалися, що постать Шептицького здатна об’єднувати українців, – і не тільки їх, – ідеями миру, добра, просвіти, науки, порозуміння.
Для оцінки представлених доповідей до праці в журі було залучено 60 педагогів та громадських діячів. Цікаво, що членами журі були також 19 студентів коледжів. Відразу треба зазначити, що оскільки це був другий тур конференції, то подані для розгляду роботи відзначались уже достатньо високим рівнем опрацьованого матеріалу. У порівнянні з попередніми трьома роками змістовність і якість підготовки доповідей, уміння їх представити, орієнтування у презентованому матеріалі та глибина й упевненість відповідей на поставлені із зали запитання цьогоріч осягнули найвищого рівня. Цей висновок ствердили члени журі усіх шести секцій.
Також, на відміну від попередніх років, Свято не обмежилось одним днем щільно припасованих заходів, а тривало декілька днів і включало низку автономних подій:
‑ науково-практична конференція «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!»;
‑ фестиваль української пісні «Голос Руси-України»;
‑ спортивний фестиваль «Український дух, гарт і перемога», який включав змагання на кубок Митрополита Андрея з:
ü міні-футболу;
ü волейболу;
ü настільного тенісу;
‑ показ мод у рамках фестивалю-виставки робіт студентської творчості «Таланти Твої, Русь-Україно»;
‑ культурно-пізнавальна програма ознайомлення з найважливішими духовними та історичними пам’ятками міста, яка включала:
ü відвідання Святоюрського комплексу і зустріч з Митрополитом та Архиєпископом Львівським Ігорем (Возьняком);
ü відвідання Національно музею ім. Андрея Шептицького;
ü відвідання Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької.
Очевидно, що такий велетенський комплекс заходів вимагав кропіткої та багатоденної праці чималого кола людей, завдяки ентузіазму та жертовності яких усе відбулось на дуже високому рівні. Найперше треба відзначити щиру посвяту та діяльну участь самих доповідачів, спортовців, артистів та їхніх учителів-наставників. На жаль, нерідко праця педагога незаслужено прихована в тіні, хоча саме вона є основою будь-якого успіху.
Звісно, що перелічити усіх причетних до організації Свята неможливо, тому обмежимося бодай іменами тих, хто забезпечував успіх на ключових етапах святкувань і в їхньому імені скласти подяку, як їм особисто, так і працівникам колективів, які вони очолюють. Це:
Роман Дадак, директор Технологічного коледжу «Національного лісотехнічного університету України» (ТК НЛТУ), голова Ради директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Львівської області;
Ірина Тарасюк, методист Ради директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Львівської області;
Зоряна Іванойко, заступник директора з виховної роботи ТК НЛТУ;
Іван Костюк, директор Технологічного коледжу НУ «Львівська політехніка»;
Неля Креденець, директор Львівського коледжу індустрії моди КНУТД;
Людмила Іванець, директор Техніко-економічного коледжу НУ «Львівська політехніка»;
Михайло Брегін, директор Львівського автомобільно-дорожнього коледжу НУ «Львівська політехніка» ;
Григорій Лавринів, директор Львівського коледжу культури і мистецтв;
Руслан Ляшенко, заступник директора з виховної роботи Львівського коледжу культури і мистецтв;
Галина Тріль, викладач Львівського техніко-економічного коледжу НУ «Львівська політехніка»;
Віталій Яцик, керівник фізичного виховання ТК НЛТУ, голова методичного об’єднання керівників та викладачів фізичного виховання ВНЗ І-ІІр.а. Львівської області;
Ігор Кульчицький, багаторічний капітан Львівського футбольного клубу «Карпати»;
Степан Юрчишин, футболіст львівських «Карпат», київського «Динамо» та низки інших клубів;
Ігор Кожан, директор Національного музею ім. Андрея Шептицького;
Василь Вовкун, генеральний директор-художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької;
Тарас Курчик, заступник генерального директора Львівського оперного театру;
Григорій Брунець, голова оргкомітету, президент Центру національного виховання ім. Андрея Шептицького, заступник голови ГР «Святий Юр»;
Валерій Калинюк, голова Громадської ради «Святий Юр»;
Іван Вакарчук, заступник голови ГР «Святий Юр»;
Петро Франко, письменник, почесний голова Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, член ГР «Святий Юр»;
Ореслава Хомик, медик, голова Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок», членкиня ГР «Святий Юр»;
Олег Огірко, професор кафедри українознавства Інституту Східної Європи, член ГР «Святий Юр»;
Михайло Турко, видавець, член ГР «Святий Юр»;
Степан Сохнацький, директор Державного підприємства «Жовквівське лісове господарство», член ГР «Сятий Юр»;
Тадей Едер, довголітній директор Львівського оперного театру, член ГР «Святий Юр»;
Петро Шкраб’юк, письменник, доктор історичних наук, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, м. Львів, член ГР «Сятий Юр»;
Зенон Боровець, доцент Львівської політехніки, заступник голови Комісії у справах мирян Львівської Архиєпархії УГКЦ, член ГР «Святий Юр»;
Роман Дутка, професор Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, член ГР «Святий Юр»;
Також окремо необхідно згадати доброчинців і партнерів, які суттєво допомогли в організації святкувань:
«Ніка-Захід» (ТМ «Ранок», ТМ «Paulig»);
«Хліб трейд» («Просто добрий хліб»);
«Еко-Оптіма»;
«Техніка для бізнесу»;
«Брунець та партнери»;
«Кардинал»
«Стефано»
Студенти та викладачі
Маріупольського коледжу ДонНУЕТ
ім. Михайла Туган-Барановського
Студенти та викладачі Маріупольського коледжу ДонНУЕТ ім. Михайла Туган-Барановського мали честь представляти Донецьку область на Святі української молоді «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!». Свято справило велике враження як у духовному плані, так і у інформаційному. Ми вдячні всім організаторам за надану можливість доторкнутися до пам’яті такої великої постаті в історії української державності, як митрополит Андрей Шептицький, про якого, до речі, нам було відомо дуже мало.
Наші студенти повернулися додому переповнені емоціями і натхненням. Вони вже запропонували створити невеличкий історичний гурток на базі коледжу, де могли б вивчати діяльність Андрея Шептицького та його роль у національному відродженні України, духовну спадщину та культурно-освітні ідеї митрополита.
Свято української молоді «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» – це безумовно надзвичайно світлий, духовний захід, який сприяє формуванню в молоді східної та з західної України цінностей на засадах загальноукраїнської ідентичності та патріотизму!
Олег Огірко
професор кафедри українознавства
Інституту Східної Європи,
член ГР «Святий Юр»
На святі української молоді вперше була присутня ікона “Престіл Премудрості”, яку у 2001 р. благословив святий Папа Іван Павло II для паломництва серед учнівської та студентської молоді. Ця ікона має дуже глибоко символічний зв’язок з творчістю і духовністю нашого праведного митрополита Андрея Шептицького, який у 1934 р. написав твір “Божа Мудрість”, в якому наголошував, що «Божа мудрість є неначе учителькою чи скарбницею усіх чеснот і всіх духовних дарів. Тому перегляньмо чесноти християнського життя, о які треба нам щодня просити, збираючи ті всі чесноти в ту форму, про яку говоримо, − у форму Божої мудрості, − пригадуючи собі тим способом, що Божа мудрість або містить у собі ті чесноти, або до них веде, їх учить і є провідницею на їх дорозі». Митрополит Андрей Шептицький особливо просив у Господа Бога мудрості: «Зішли на мене … Твою святу мудрість, приналежну Тобі. Дай мені мудрість Твого уподобання, щоб я у житті зумів те, що Тобі миле, гаряче бажати, мудро шукати, з правдою пізнавати й досконало виконати на славу й честь Твого святого Імени, «на хвалу слави Твоєї ласки». «Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я усе виконував, чого жадаєш; дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба, як належить на славу Твою і хосен моєї душі. Дай мені мудрість Твоїх доріг і мудрість ходіння по стежках Твоєї святої волі. Дай мені мудрість поводження і неповодження, щоб я зумів не вивищуватися в одних і не занепадати в других. Дай мені мудрість радости й мудрість смутку; хай тішуся лиш тим, що до Тебе веде, хай смучуся лиш тим, що від Тебе віддалює”. Філософією життя праведного митрополита була софіологія (з грецької σοφία – мудрість, λόγος – слово). Його софіологія є неначе світилом у темряві тим, для кого ідеали поєднання високої науковості та практичного застосування релігійного вчення мають велику цінність. Поєднання філософії і релігії притаманне самій природі християнської філософії та вченню митрополита Андрея Шептицького.
Він був людиною, яка набагато кроків уперед випередила свою епоху. Його софіологія є вченням про Божий дар мудрості: «мудрість, що сходить згори» (Як. 3, 15). Для того, щоб бути святим, необхідно мудрості.
Для митрополита Андрея мудрість була провідником у житті.
Серед учасників конференції виступила п. Ганна Мороз – голова Товариства Української греко-католицької спілки імені Андрея Шептицького, яка поділилася своїми спогадами про те, як 30 років тому вона разом з Владиками нашої підпільної Церкви Павлом Василиком, Софроном Дмитерком та Филимоном Курчабою протягом 7 місяців почергово голодували в Москві на Арбаті з метою добитися легалізації нашої Церкви.
Схід і Захід разом: ПІПТ Луганської області у Львові
члени делегації
Первомайського індустріально-
педагогічного технікуму Луганської області
Українська нація – могутня, неподолана, єдина. Одним з чинників, що об’єднує український народ, є спільна історія та величні постаті, що прославили її. Таким був Великий Митрополит Андрей Шептицький. Саме його постать зібрала учасників Свята української молоді, що відбулося у м. Львів 20-21 квітня 2018 р. за ініціативи Громадської ради «Святий Юр», Центра національного виховання імені Андрея Шептицького, Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок», Національного університету «Львівська політехніка», Ради директорів коледжів і технікумів Львівської області, Львівського технологічного коледжу.
З певним хвилюванням чекали ми, члени делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму зустрічі з містом Лева, що територіально віддалене на 1250 км від Рубіжного, де зараз знаходиться наш навчальний заклад, переміщений з окупованої території. Незважаючи на ранній час, на пероні нас уже чекала Ольга Михайлівна Крот. Перші знайомства, перші фото на фоні Львівського залізничного вокзалу. Одразу ж стало зрозуміло: ми – бажані гості. На машинах з пані Ольгою направляємось до гуртожитку, що люб’язно надав Львівський коледж інфокомунікації НУ «Львівська політехніка» (директор Камінський Богдан Тадейович). Комфорті умови, чудова погода – все створювало відчуття спокою і захищеності.
Теплий прийом, що супроводжував учасників делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму з першої до останньої хвилини перебування в місті Лева, – свідчення великої відкритої та щирої душі галичан, для яких представники Луганщини – члени єдиної української родини. В прямому сенсі ми одразу ж потрапили в теплі обійми, з яких нас не відпускали до кінця заходів голова Ради директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Львівської області Дадак Роман Михайлович та методист Ради директорів Тарасюк Ірина Володимирівна. Втративши свій рідний навчальний заклад, ми з особливою силою відчули затишок Технологічного коледжу, де відбулися заходи першого дня перебування. Особлива увага і шана до нашої делегації відчувалася у всьому.
Святкування почалися з міжнародної науково-практичної конференції «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!», де в складі журі кожної секції брали участь вельмишановні люди:
Григорій Брунець – голова Оргкомітету – президент Центру національного виховання ім. Андрея Шептицького;
Зеновій Боровець – доцент Національного університету «Львівська політехніка», член комісії у справах мирян Львівської єпархії УГКЦ, член ГР «Святий Юр»;
Валерій Калинюк – голова Громадської ради «Святий Юр», голова Наглядової ради БФ «Святий Юр», депутат Львівської обласної ради V скликання, громадсько-політичний діяч;
Роман Дутка – доктор медичних наук, професор ЛНМУ ім. Данила Галицького, член ГР «Святий Юр»;
Тадей Едер – директор Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької (1998-2017), громадський діяч, член ГР «Святий Юр»;
Олег Огірко – доктор філософії, доцент кафедри філософії та педагогіки Львівського НУ ветмедицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, професор кафедри українознавства Університету «Львівський Ставропіґіон»; член ГР «Святий Юр»;
Ореслава Хомик – голова Всеукраїнського об’єднання «Союз Українок України», громадсько-політичний діяч, член ГР «Святий Юр».
І якою ж приємною несподіванкою для нас стало включення нашої делегації до складу журі конференції.
Особливе хвилювання відчувала Кузьменко Анна, студентка ПІПТу, майбутній майстер виробничого навчання, яка виступила з доповіддю «Андрей Шептицький – духовний провідник українського народу та його роль у розвитку освіти і науки» (науковий керівник Гладка М.І.). Показником рівня її підготовленості стали слова Огірко Олега Васильовича : «Молодець, Аню! Я поставив тобі найвищі бали!»
Конференція стала заходом духовного збагачення всіх її учасників завдяки чудовим доповідям студентів різних навчальних закладів, яскравим коментарям дослідників діяльності Андрея Шептицького, виступам людей, що боролися за відродження греко-католицької церкви, як наприклад, пані Ганна Мороз, що 30 років тому виступила за відновлення забороненої у 1946 році УГКЦ і голодувала у Москві на Арбаті, добиваючись реабілітації УГКЦ.
Студенти нашої делегації, як і усі присутні, збагатилися знаннями про величну постать А. Шептицького як людину багатогранну та самовіддану.
Фестиваль української пісні «Голос Русі – України» викликав не тільки естетичне задоволення, а й продемонстрував, що творчість українського народу – це його душа. Розпочався він з художнього читання вірша Ірини Калинець «Я, Андрей» та виконання «Молитви до Богородиці», що були доповнені зверненням до молоді Синкела у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ отця Павла Цьвока. Це була настанова – творити добро та бути милосердними.
На одному подиху сприйняли учасники Свята хореографічну композицію «Я піду в далекі гори», лемківську народну пісню «Под облачком», виступ ансамблю «Троїсті музики» і запальний український «Гопак» у виконанні ансамблю народного танцю «Діброва».
Український народ талановитий у всьому. Доказом того стала виставка народної творчості «Таланти твої, Русь-Україно», показ мод творчих колективів навчальних закладів м. Львів.
На Святі української молоді ми побачили велику кількість талановитих, небайдужих, активних молодих людей, діяльність яких була відзначена організаторами свята. Серед нагороджених – члени і нашої делегації.
Невеличка перерва, і ось він – Львів – зелений, теплий, приголомшливий і європейський. Ми просто насолоджувалися його красою, і від того були щасливі, не знаючи, що нас чекає ще попереду.
Теплий привітний ранок другого дня перебування у Львові, після смачного сніданку у студентському ресторані Львівського ліцею ресторанного бізнесу, ми розпочали з відвідування Технологічного коледжу та зустрічі з його директором Романом Михайловичем Дадаком. Фото на пам’ять, спілкування, і ми вирушаємо на екскурсію до Святоюрського комплексу, який разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Біля пам’ятника А. Шептицькому нас уже чекав Огірко Олег Васильович, отриману інформацію від якого про Святоюрський комплекс не прочитаєш в жодному підручнику.
Піднімаємося двомаршевими сходами, що прикрашені балюстрадою і скульптурами. Розглядаємо фасад, його портал, скульптурну групу «Юрій Змієборець», що увінчує аттик – роботи скульптора Івана Георгія Пінзеля, і заходимо в середину архикатедрального собору святого Юра. Інтер’єр Собору вражає. Підходимо і подумки просимо миру і спокою біля Теребовлянської чудотворної ікони, мощей святих, копії Туринської плащаниці. Спускаємось до крипти, де поховані Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, кардинали Сильвестр Сембратович, Мирослав Іван Любачівський.
Слухаючи тиху розповідь про стражденне життя церковних діячів, розумієш, що український народ сильний духом завдяки Велетням, що вірою і правдою служили народу і церкві. Цю думку було озвучено на зустрічі учасників Свята з представниками Громадської ради «Святий Юр».
Зустріч відбулася в капітульному будинку, що входить до Комплексу собору Святого Юра. Особливість зустрічі учасників Свята української молоді з представниками Громадської ради посилилася присутністю Владики Ігоря Возьняка, Архиєпископа і Митрополита Львівського УГКЦ. Проста, доступна людина, що обіймає високу духовну посаду, він знайшов час для спілкування з учасниками Свята, з членами нашої делегації. На згадку про зустріч наша делегація отримала подарунок – книги від членів Громадської ради.
Залишаючи територію Святоюрського комплексу, ми зустріли весільну церемонію і подумалося: чи не є це знаком Божим, що все буде добре?! Тим більше, що попереду у нас була ще одна цікава подія – екскурсія в Національний музей імені Андрея Шептицького. Закладений як приватна фундація, у 1913 році музей був переданий українському народові. Вражаючий ефект справили на нас ікони, скульптури, рукописи, церковні тканини різних періодів, починаючи з середньовіччя.
Передані з турботливих рук досвідченого Олега Васильовича молодому та енергійному пану Володимиру (викладачу історії Технологічного коледжу Тапатурі Володимиру Васильовичу), ми і не очікували на наступну знаменну подію – відвідування Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Приголомшливо вражаючим для нас було відвідування дзеркальної зали і фотографування біля бюста С. Крушельницької, зали глядачів, де відбувалась підготовка сцени до вистави. Залишали оперний, шкодуючи, що не побували на спектаклі. Проте смуток швидко минув, бо нас чекала екскурсія по місту. І почали ми її або краще продовжили з центру старого міста – Площі Ринок.
Усі чудово пам’ятають фільм «Д`Артаньян та три мушкетери», але не усі знають, що одна зі сцен знімалася у дворі монастиря бернардинців поряд з церквою святого Андрія. Церква св. Андрія Первозванного – одна з найзначніших та найпрекрасніших святинь Львова, інтер’єр якої дозволив зануритися у світ легендарного Середньовіччя.
Екскурсія по місту продовжується відвідуванням Ратуші: там знаходиться Львівська міська рада і є вежа з оглядовим майданчиком, з якого видно весь історичний центр Львова. Для того, щоб піднятися на вежу, необхідно від центрального входу подолати 408 дерев’яних сходинок. Але воно того варте: перед нами ніби намальована різними кольорами картина міста, що заворожує, надихає.
Не могли ми не зазирнути в справжній рай для любителів солодощів – «Майстерню шоколаду» – і не відвідати львівську копальню кави.
Наближався вечір – останній день перебування у Львові. Місцем нашого збору був пам’ятник Т.Г. Шевченку. Великий поет ніколи не був у Львові, але проголошена ним національна ідея настільки співзвучна з помислами галичан, що забезпечила його увіковічення у граніті в центрі міста. Символічно, що перед від’їздом до Львова в нашому технікумі провели захід «Наша гордість – Тарас Шевченко», сценарій проведення якого увійшов до Збірника з досвіду національно-патріотичного виховання студентів Первомайського індустріально-педагогічного технікуму, який ми залишили на добру пам’ять про незабутню зустріч. Хай календар ПІПТу щоденно нагадує про щиру вдячність за надану нам можливість побувати у славетному місті Львів, а картина Рубіжанського народного художника Дорошенка О.О. «Святогорський монастир» дає надію на єдність церков.
Участь делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму в Святі української молоді «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» – підтвердження єдності Сходу і Заходу
Українська гостинність, привітність, щирість, – це якості, притаманні нашому народу, незалежно від територіальної приналежності. Доказом тому є атмосфера, яку відчули ми, делегація ПІПТу, під час перебування у м. Львів. Щира вдячність і низький уклін усім, хто запросив нас, хто опікувався нами, хто організував таке дійсно чудове свято!
Хай місто Лева завжди приваблює людською красою і неповторним колоритом. Нехай атмосфера віри галичан в добро, справедливість, Бога стане прикладом для інших.
Ми залишали місто з відчуттям гордості за нашу історію, видатних людей, що прославили Русь-Україну, і розуміли, що зберегти нашу державність зможемо, якщо ми – єдині. Бо в єдності сила, добробут і перемога!
З вдячністю,
члени делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму Луганської області.
Галина Тріль
викладач-методист
Львівського техніко-економічного коледжу
Національного університету
«Львівська політехніка»
Третій рік поспіль українську молодь збирає Свято. На перший погляд, велично і гучно звучить слово «свято». Яскраво-барвистий вишиваний одяг, молодечий запал у рухах та словах, дух величності і гордості за свою Україну – усе це лише маленькі штрихи до подій, що відбувались у Львівському технологічному коледжі. Свято молоді – це не «галочка» у проведенні заходів серед молоді – це потреба у спілкуванні, окрилена великою ідеєю – прославити ім’я митрополита Андрея Шептицького. Сама назва Свята («Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер») – утвердження величі і невмирущості нашої нації.
Хочу відзначити високий рівень доповідей студентів на конференції. Спостерігала за кожним рухом, за кожним словом, за кожною думкою і розуміла – молоде покоління змінить не тільки сучасність, але й майбутнє України. У виступах активно прозвучала не тільки факти із життя Андрея Шептицького, а й стратегія розвитку усіх галузей суспільного життя, які заклав митрополит у своїх працях, дослідженнях та посланнях.
Знаковим і цінним є те, що Свято об’єднало молодь з усієї України, що є важливим сьогодні, у час світової нестабільності миру, насилля, зміни життєвих пріоритетів, адже моральні цінності, про які говорив Андрей Шептицький, є вічні.
Ботвинюк О. В. та О. Науменко
Херсонський політехнічний коледж
Одеського національного
політехнічного університету
Міжнародна науково-практична конференція змогла об’єднати молодь з усіх куточків України з метою кращого пізнання життя і діяльності митрополита А.Шептицького – визначної постаті у розбудові громадянського суспільства, яке мало взяти на себе історичну відповідальність разом з його провідниками та вийти на вищий рівень розбудови української національної держави.
Щиро дякуємо за можливість взяти участь у святі молоді, яке запам’ятається гостинністю, затишністю атмосфери та спілкування, захопленням історичними місцями Львова і пізнавальними екскурсіями.
Вразили юні наковці, які продемонстрували нові дослідження про життя і діяльність митрополита. А учасники фестивалю української пісні «Голос Руси України» та виставки студентської народної творчості «Таланти Твої, Русь-Україно» підтвердили те, що з такими талантами нас чекає світле майбутнє.
Викликає повагу величезна праця організаторів, які продовжують, спираючись на досвід А.Шептицького, формувати нового українця на основі національних та європейських цінностей.
Тож нехай кожен із нас розвиває у собі правдивий патріотизм і дотримується настанов митрополита: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!».
З найкращими побажаннями,
О. В. Ботвинюк та О. Науменко
Роман Дутка
професор Львівського національного
медичного університету
ім. Данила Галицького
Праведний, Великий Митрополит Андрей є з нами, зближує нас, допомагає нам втілювати духовність в українську національну ідею. Яскравим прикладом цього є свято — зустріч наша з молоддю в ліцею, яка мала всеукраїнський вимір. Велика радість мене перейняла, коли я побачив на цьому дійстві милих мені ліцеїстів з Дубна, Маріуполя, Луганщини.
В розмові з ними, їхніми наставниками я вкотре переконався, що духовність є стержнем в побудові і утвердженні української нації і держави України.
