Спасибі Сталіну рідному за Україну-неньку!
Серед наших пострадянських співвітчизників досить поширеними є такі собі формально-історичні міркування, згідно з якими Україна самим своїм існуванням зобов’язана мудрій політиці Сталіна. Останній раз я почув це 07 травня від Євгенія Мураєва на шустерівській «Свободі слова». «Благодаря пакту Молотова-Риббентропа мы получили шесть западных областей. Потом благодаря Красной армии мы получили Закарпатье, Бессарабию, Буковину».
Мураєв – червонодипломний випускник харківської юракадемії і тому мав би краще оперувати формальною логікою. Не тільки у сенсі помилковості відомого post hoc, ergo propter hoc. Він мав би розуміти, що Сталін не є вищою та самодостатньою істотою Зла, Сталін – наслідок, а відтак теж має свою причину.
Ось яку першопричину виводить видатний антифашист Себастьян Хаффнер. «Сегодняшний мир, нравится нам это или нет, – результат деятельности Гитлера. Без Гитлера не было бы разделения Германии и Европы. Без Гитлера американцы и русские не оказались бы в Берлине. Без Гитлера не было бы государства Израиль» (Некто Гитлер. Политика преступления, 1978).
Тож правильно слідуючи формальній логіці, Мураєв мав би сказати: «Завдячуючи Гітлерові ми отримали шість західних областей. Потім завдячуючи Вермахтові ми отримали Закарпаття, Бесарабію, Буковину». Більше того, без Гітлера не було б держави Україна.
Подобається логіка, товаришу Мураєв?
