Сміх – основа здорового буття
Йосиф Сірка
Так вважають не тільки довгожили, але й науковці, які стверджують, що:
«Сміх є реакцією організму, яка обумовлює виникнення позитивних емоцій, полегшує стрес і викликає почуття щастя, почуття гумору та дає задоволення».
Тому й не дивно, що знайдемо багато різноманітних тверджень, мовляв, «сміх – посилює здатність до концентрації уваги і підвищує вміння вирішувати завдання; лікує всі хвороби; заспокоює; зміцнює імунітет; знеболює; перемагає стрес». Зрештою, кожна людина знає, що сміх викликають не тільки веселі, смішні епізоди та картини, комічні явища та ситуації щоденного життя, але й пригоди, поведінка людей і тварин.
Це я до того, щоб пояснити, що я й сам прихильний до такого погляду, тому досі не пропускав жодної прем’єри «Дизель шоу» (звичайно – в інтернеті). Мене потішила новина, коли артисти демонстративно і офіційно перейшли на державну і їхній патріотизм не викликав жодного сумніву, що вони справді своєю творчістю хочуть внести ясність і до ставлення стосовно нашої мови. Українська мова була й залишиться нашим найбільшим скарбом не тому, що вона належить до найстарших мов, але й тому, що з нею пов’язане наше буття.
Численні народні пісні, перекази, прислів’я та приказки вказують на те, що наш народ пройшов не простий шлях свого розвитку, але він був самобутнім і таким він зараз показав себе перед цілим світом. І саме оголошення, що «Дизель шоу» переходить на українську мову, вселяло надію, що російська зникне не тільки з українського кіно, телебачення та радіо, але й українського театру, бо вона мова вбивців і гвалтівників.
Художній керівник «Дизель Студіо» та актор «Дизель шоу» Є. Крутоголов в інтерв’ю (3.3.22) розповів, що ще у перші дні війни зрозумів, завдяки чому наша держава може вистояти. На його думку, це можливо “завдяки коду нашої нації”.
“Він (код, – ред.) складається з мови, гумору, відданості та героїзму. І цей код має бути цілісним – лише тоді він працюватиме на перемогу» (Є.Крутоголов). Ото ж, не тільки керівник, але й його колеги проявили патріотизм і потребу задля перемоги над споконвч ним ворогом, незважаючи на те, що їх знали, як успішних російськомовних артистів – вони вирішили перейти на державну – українську мову. Крутоголов твердить – він «зрозумів, що мова це зброя». На жаль, досі ще багато-хто по телебаченню, радіо, на вулиці і в хаті – забувають, що саме ця «зброя» послужила для кремлівського диктатора «причиною» найжорстокішої війни ХХІ-ого століття!
Задля освіження пам’яті, пригадаємо початок статті – що «сміх є основою здорового буття». В українській літературі сміх був присутнім вже з творчістю Іван Котляревського (1768 -1838) – поета, дух якого, у прозі продовжив Остап Вишня ( Павло Губенко 1889 – 1956).
Доречно буде нагадати, що не завжди сміх «служив» здоров’ю. За час совєтської імперії він служив і причиною не тільки позбавитися здоров’я, але й життя. В цьому сенсі життя не одного українського гумориста закінчувалося передчасно, бо ж не той сміх викликали, не тою «правильною» мовою писали.
При тій нагоді, не можу не звернути увагу на те, що вважаю за не етичне і часом за аморальне «дійство» (перформенс) не тільки успішних гумористів «Дизель шоу» та «95» квартал, зокрема, коли, в присутності малолітніх дітей використовуються сцени та розмови про сексуальні проблеми, чи інші «проблеми» цієї тематики. І це не тому, що я зазнав ще «християнського виховання», що належу до старшого покоління, але тому, що ця «найінтимніша» тема, кожної нормальної людини, не належить до тем, які належать до висміювання та ще й з вульґарною лексикою, на театральну сцену.
Взагалі то, театер (не залежно від програми – драматичних, гумористичних, поетичних, романтичних – напрямків) завжди славився тим, що мова персонажів була позбавлена вульґарних виразів та слів, які вважалися непристойними для кожної, а не тільки освіченої, людини. Зрештою, театри, кіно, друковане слово і мовлене слово є, до певної міри, «садівником» культурної мови та поведінки.
Українські гумористи мають на кого рівнятися, коли йдеться про те, щоб у людей викликати посмішку – І. Котляревський та О.Вишня, якого справедливо оцінив О.Гончар “Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сміхом, яким вона засміялася знову у прекрасній творчості Остапа Вишні”.
Перші виступи українською «Дизель шоу»,та і деякі виступи « 95 квартал», справляли надію, що артисти будуть повертатися до «народного джерела», як це робили славні умільці писаного українського слова.
Класик сатиричних та гумористичних творів, які викликали сміх, О. Вишня зазнав їхню ціну під час правління українофоба П.Постишева – 2-ого секретаря ЦК КП(б)У – ще 1934 р.. Письменника безпідставно звинуватили в організуванні замаху на Постишева і засудили до розстрілу, який пізніше змінили на 10 років таборів. Щойно 1943 р., на прохання О.Довженка, М.Хрущов звернувся до Сталіна звільнити О.Вишню, бо ж він був і чудовим пропаґандистом у боротьбі з німецькими загарбниками.
При тій нагоді, згадується сатирична сцена часів «німого кіно» всесвітньовідомого коміка Ч.Чапліна в ролі Гітлера. Чаплін, без слів, зумів зіграти роль фюрера з ґлобусом і викликав сміх, який «ображав велич «фюрера».
Згадані українські театральні групи часто висміюють білоруського нелеґітимного президента, часом російських солдат, але досі не наважуються висміяти кремлівського Путлера, може, не вистачає сміливости?
Звичайно, що викликати щирий сміх – не проста справа. Але залучення до кожної нової програми дійства на тему сексу, коли в країні вже третій рік триває жорстока війна, яка розлучила тимчасово тисячі родин, викликає запитання до творців сміху на тему сексу: Чи ви знаєте, що тисячі родин поділені не тільки фронтом, але й кордонами країн на різних континентах? Окрім того, на виставах часто бувають діти, для яких сексуальні теми, чи проблеми «працівниць найстаршої професії» (95 квартал), чи проблеми «сексульної орієнтапції» (Дизель шоу) – незрозумілі.
Раджу усім творцям гумористичних програм звернутися до «Енеїди» Котляревського, яка вперше появилася друком 236 років тому, але досі залишається не перевершеним мистецьким твором, який викликає «лікувальну» посмішку навіть без сексуальних сцен, але з картинами любові та кохання.
Зрештою, розсмішити людей, які щодня знаходяться у стресовій ситуації, є добрим вчинком. Та все ж мораль і етика, культура мови та, певний «виховний» вплив, повинні мати на увазі «творці» сміху, бо ж ми знаємо, що сміх є не тільки «ліком» для людини, але він може і вбивати!
Торонто, 9.4.24 р.
