Що таке «демократія по-українськи» і як від неї захиститися
Хоч чинна влада і лементує на кожному розі про свою нібито демократичність та прагнення до європейських цінностей, уважний громадянин давно знає ціну таким словам. “Покращення життя вже сьогодні” обернулося на покращення, насамперед, функціонування репресивного апарату. Погляньмо: то суди направо-наліво вироки опозиційним діячам роздають, то міліція на учасників патріотичних об’єднань по всій Україні полює, то спецслужби “профілактичні бесіди” в стилі КДБ з “ненадійними” громадянами проводять… Зі свіженького прикладу такого роду діяльності державної машини варто відзначити потуги «пришити» кримінальні справи студентам із Херсону, які надрукували та розповсюдили на перший погляд невинні листівочки з власною думкою про Президента. Якщо вже за таке можна загриміти за ґрати, то постає питання: а як же захиститися?
Складається враження, що сьогодні в Україні студент є чи не найменш захищеним від “волі” влади членом суспільства. Окрім усякого роду освітянських реформ Дмитра Табачника та компанії, від яких він потерпає з невтішною регулярністю, оливи у вогонь доливає й нова “фішка” державного ладу — придушення будь-якого роду виявів молодіжної незгоди. Причому байдуже, чи це стосується, скажімо, того ж таки освітнього процесу, а чи то більш глобальних речей: Верховної Ради, Президента, згортання прав і свобод і так далі. Ще, здавалося б, зовсім нещодавно студентство заявило про себе як проактивний сегмент громади, адже саме з нього свого часу почалася Помаранчева революція. Потому, ніби гриби після дощу, почали виникати найрізноманітніші молодіжні організації та об’єднання, які ставили перед собою певні цілі — і часто успішно досягали їх.
Та все змінилося. Часи помаранчевих стрічок та патріотичних пісень на Майдані канули в Лету, змінились на сумні нинішні реалії. Але молодь, спіймавши кураж у відчутті власної можливості змінити щось, й не думає спинятися. За це їй доводиться платити.
Херсон, 29 лютого. Міліція затримує двох студентів Херсонського національного технічного університету за те, що ті розклеїли власноруч виготовлені листівки, що буцімто “в грубій і образливій формі висміюють главу держави”. Далі проти хлопців порушують кримінальну справу за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу. Лишень вчитайтеся у визначення цього пункту ККУ: “Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб”! Не кажучи вже про “особливу зухвалість чи винятковий цинізм” (!), подобається мені “явна неповага до суспільства”. До якого суспільства? Яка неповага і в чому вона виявляється?! Чому правоохоронці не можуть визначитися, були ті горезвісні папірці “антипрезидентського змісту”, чи все ж висловлювали якусь там неповагу до українців?
Щоби зрозуміти всю маразматичність ситуації, варто описати листівку, котру хлопці виготовили і роздрукували на власному принтері невеликим тиражем. Це є флаєр стандартного формату А4 на звичайному папері, по центру — портрет Віктора Януковича, підписаний дещо перефразованими словами популярної пісні: “Широка страна моя родная: много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю, президент которой — бывший зек”. Саме за такий, погодьтеся, цілком безневинний вияв власної думки студенти потрапили до міліції…
Дії правоохоронців викликали обурення студентської громади не лише в Херсоні, але й по всій Україні. Вони здійняли чергову хвилю молодіжного невдоволення політикою влади, яка переросла у мирні (поки що?) акції протесту. Що не кажіть, а студентство є найбільш згуртованим та солідарним між собою прошарком; для них вислів “Один за всіх і всі — за одного!” набуває практичного значення.
Результати не змусили на себе чекати довго. 27 березня по всій Україні відбулася акція “Міліція — досить клеїти молодь!”. До заходу, організованого системою колективної безпеки молоді від політичних переслідувань МАМА, долучилися молоді люди з багатьох куточків України: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Суми, Тернопіль, Полтава, Житомир, Харків, Чернівці, Севастополь, Львів, Вінниця та чимало інших (загалом — 18 областей). Молодь на знак солідарності розклеювала у своїх містах такі самі листівки, що й студенти з Херсону, яких раніше за це затримали.
Всеукраїнський захід МАМИ не залишився непоміченим, зокрема, правоохоронцями. В принципі, переважно акція пройшла мирно і без зайвої метушні. У Харкові, щоправда, тамтешня міськрада чомусь вважала термін, за який організатори повідомили її про намір провести мирну акцію, “недостатнім для забезпечення безперешкодного проведення громадянами масових заходів”, хоча сама дія таки відбулася. Міліція намагалася перешкодити її учасникам, коли ті, розклеївши листівки, намагалися влаштувати театралізовану постановку, але їй це не вдалося: студенти були наполегливішими. А от у Донецьку правоохоронці таки затримали трьох молодих людей під час акції, інкримінувавши їм згодом порушення порядку організації мирних зборів громадян. Утім, і там усе минуло без гучних сутичок, кримінальних справ і так далі.
Про що це свідчить? Коли такі от розклеювання листівок відбуваються в одному лиш Херсоні, то організатори притягаються до відповідальності. Однак якщо студенти діють організовано, злагоджено, координовано, то державній машині просто нічого їм протиставити зважаючи на масовість акцій. Владоможці чудово усвідомлюють принцип “снігової кулі” в цих питаннях: якщо попреш проти певної групи людей, то спричиниш у результаті у кілька разів більшу кількість невдоволених.
За ще один приклад скоординованих спільних дій активної молоді можна взяти нещодавню акцію “Готуй намети навесні”, організовану і проведену 22 березня громадянською кампанією “Вставай!” на Майдані Незалежності в столиці. Тоді учасники заходу в рамках проведення мирних (!) зборів хотіли символічно розкласти намети на центральній площі Києва. Але, вочевидь, хтось там згори аж надто боїться такого предмету туристичного інвентарю, як намет, а поготів тоді, коли цей об’єкт опиняється в районі Майдану. Тож на молодь було кинуто бійців “Беркуту”, які без зайвих слів почали намагання доправити громадських активістів до автозаку. Однак присутні молоді люди були до того активними і небайдужими, що своїми рішучими діями не дали міліціонерам затримати хлопців: миттєво підключилася преса, народні депутати від опозиційних партій, інші громадські активісти. Унаслідок блокування дій “Беркуту” молодих діячів було врятовано від згаданої вже долі херсонських студентів.
Усе вищевикладене яскраво демонструє одне золоте правило: дій із командою — досягнеш результату. Тож саме у єдності — не лише студентства, але й усіх небайдужих громадян України загалом — полягає найдієвіший рецепт проти владної “демократії”. Щоби не сидіти тишком-нишком, сподіваючись, що сьогодні за тобою не прийде хтось, щоби кудись забрати і щось “впаяти”, потрібно діяти всі разом. Хай би яким заполітизованим не здавалося гасло “Нас — багато і нас не подолати!”, нині воно надзвичайно актуальне в якості життєвого принципу кожного українця…
