Сень Ґорук – журналіст, отаман Легіону УСС та УГА, майор (150 років тому)
150 років тому:
13.09.1873 – у м. Снятин на Івано-Франківщині народився Сень (Семен) Ґорук, журналіст, отаман Легіону УСС та УГА, майор. Закінчив Коломийську гімназію (1895), Львівський університет (1903) та австрійську військову старшинську школу. В гімназії потоваришував з Марком Черемшиною (Іван Семанюк), багато читав, вивчав іноземні мови, віддавав перевагу теоретичним наукам, займався атлетикою. Редактор одного з трьох найпопулярніших в Галичині видань – часопису «Руслан» (1905-1914). До війни активний член «Молодої України», Християнсько-суспільної партії, співорганізатор сокільської-січового руху, член проводів «Січі», «Просвіти», Педагогічного товариства, «Змагового союзу». Курінний отаман товариства «Січові стрільці» у Львові (1913-1914), член Української бойової управи (08.1914). Командир сотні, а з листопада 1914 – куреня Легіону Українських січових стрільців, відзначився в боях на Маківці, над Стрипою, на Лисоні. 1916 одружився з Стефанією Гузар і наступного дня повернувся на фронт. Поранений в бою під Потуторами, перебував у московському полоні (1916-1917), час перебування в полоні сповна використовував для вивчення мов та самоосвіти. Повернувшись до Львова, член Українського генерального військового комісаріату, який готував Листопадове постання 1918. Начальник Булави (штабу) УГА (11-12.1918), командир бригади, референт з кадрових питань Начальної команди УГА (1919), учасник боїв проти поляків, більшовиків і білогвардійців. В лютому 1920 УГА опинилася в катастрофічній ситуації – 15 тисяч вояків і старшин хворих на тиф та інші захворювання в лікарнях Вінниці та околиць, всього 5 тисяч боєздатного війська та оточення Червоною армією. Щоби врятувати військо від розгрому УГА уклала договір про об’єднання з ЧА та перетворення на ЧУГА. Короткий час старшина Польового штабу ЧУГА. Невдовзі більшовики розпочали арешти національно свідомих старшин і стрільців ЧУГА та їх фізичне знищення. Заарештований ВЧК у Києві в квітні 1920. Утримувався в концтаборі Кожухов біля Москви, звідки у червні в числі інших галичан перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах. Страчений у Соловецькому концтаборі в Архангельській губернії Московії 1920.
З листа Марка Черемшини (Івана Семанюка) до Сеня Ґорука: «Слава та історична честь Тобі, що так бійко та відважно побиваєш ворога нашої України! Снятинщина гордиться Тобою як і вся Україна. Кобись лишень здоров був та дальше побивав московську дрянь. Ми в Снятині витерпіли два московські дикі наїзди ще в червни с.р. і живемо по них гей в раю. Про те, що Снятинщина витерпіла під москалями, можна-би цілі томи писати, – але Тобі тепер се не в голові і пишу Тобі тільки, що Твоєго Батька бачу кожної неділі в церкві здорового та молячого ся за Твоє здоровлє, про котре все радо вивідуєся. Снятин – місто має вигляд спаленого міста. Не пожалували московські палії і української «Народної Торговлі» і спалили. Всі наші україньські товариства москалі понищили-спалили в маю с.р. […]Взагалі звірились на всім, що українське і можеш уявити собі нашу радість, коли ми їх позбулись. Гейби чоловік наново на сьвіт народив ся, так себе чує по такім дикім наїзді московських паліїв та рахівників, котрих сморід неначе кагла душив через місяць Снятиньщину».
