Санкт-Петербург - столиця збудована на козацькій крові, муках і кістках (320 років тому) | Український погляд

320 років тому:

27.05.1703 – в гирлі річки Нева на Заячому острові за наказом московитського царя Петра І розпочато будівництво Петропавлівської фортеці. Цей день також вважається днем заснування Санкт-Петербурга, міста яким московити пишаються як «культурною» столицею їхньої імперії, а для українців – це кривава столиця збудована на козацькій крові, муках і кістках. Зведення фортеці стало можливим після завоювання 1.05.1703 у гирлі Неви шведського містечка-фортеці Нієншанц, в битві за яке брали участь полки Якова Лизогуба чисельністю 4 тисячі козаків. Загалом до боїв зі шведами на теренах Білорусії та Прибалтики тільки у 1704-1706 царська влада задіяла близько 30 тисяч українських козаків. А в той час московитські вояки та офіцери розквартировані в Україні, згідно тогочасних звітів гетьману, «козаків палками били, вуха шпагами відтинали, грабували їхні хати, жінок і дочок ґвалтували». Тобто як і у всі століття, у всіх країнах, де ступав московський чобіт, їхні «освободітєлі» катували, вбивали, мародерили і ґвалтували. Але окрім того, що українці тисячами гинули та ставали каліками на чужій війні за чужі примхи, їх ще й десятками тисяч, як невільників, висилали на каторжні будівельні роботи ненаситного імператора та ненависної імперії. У 1721 на будівництво Ладозького каналу та каналів поблизу Санкт-Петербурга з України пригнали 10 тисяч козаків, під командою чернігівського полковника Павла Полуботка та лубенського полковника Марковича, а наступного 1722 ще 10 тисяч козаків під командою полковника Чорняка. Невдовзі в подяку «за труди» за наказом «скаженого Петра» 10.11.1723 Полуботка та частину козацької старшини ув’язнено саме в Петропавлівській фортеці, де в грудні наступного року він загинув. А скільки загинуло козаків годі й порахувати. Відомо, що у 1721 від холоду, голоду і хворіб при ритті каналів в петербурзьких болотах лягло кістьми близько 3 тисяч, у 1722 – близько 2,5 тисяч, а в наступні 1723-1725 можна лише гадати. А крім канальних робіт українців заганяли на інші будівельні роботи Санкт-Петербурга. А ще крім козаків на «велике будівництво» примусово заганяли цивільних українців, так званих «робітних людей». З однієї лише Київщини у 1710-1715 на цю каторгу заслано більш як 9,5 тисяч осіб. За оцінками дослідників на цих роботах гинуло більш як 30 % робітників, а з тих, що вижили дуже багато ставали каліками. І це була свідома політика Московії геноциду та колонізації окупованої України.

Вже через півтора десятиліття московити стали застосовувати фортецю як в’язницю. Примітно, що одним з перших її в’язнів у 1718 став царевич Олексій. З українців зокрема тут каралися Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Микола Гулак, Микола Миклухо-Маклай, чимало українських декабристів. Десь отак воно виглядає: що для цивілізованих народів є болем та ганьбою – для московитів є предметом національної гордости.

Тарас Шевченко, фрагмент поеми «Сон»:

О Боже наш милосердий!

О царю поганий,

Царю проклятий, лукавий,

Аспиде неситий!

Що ти зробив з козаками?

Болота засипав

Благородними костями;

Поставив столицю

На їх трупах катованих!

І в темній темниці

Мене, вольного гетьмана,