Релігійні Сподівання
Минулої неділі я був у церкві Святого Андрія у Львові. Церква обходила Свято Вербної чи Квітної чи Лозової Неділі, тобто в’їзд нашого Господа Ісуса Христа до Єрусалиму.
Говорив я два дні пізніше з другом, теж з Львова. Я казав що святкуватиму Великдень вже в цю неділю у Ню Йорку та у Ню Джерзі. Я згадав, що отримав лозу у церкві Святого Андрія, і навіть відбув Великодну Сповідь та прийняв Причастіє. Мій друг сказав, що у його церкві буде Вербна неділя щойно 5 квітня і наполягав, що то Вербна, а не Лозова.
Не знаю чи він отримає вербу чи лозу, а якщо вербу, то Бог з ним.
Ми, здається, з одної церкви, але святкуємо по різному. Це мене розсердило. І знов згрішив, і то після Великодної сповіді. Я йому закинув, що він москофіл бо святкує з москалями. Це мабуть знов гріх.
На митницю біля Перемишля віз мене військовий капелан з Православної Церкви України. Він теж говорив, що Великдень буде щойно 12 квітня.
І ось я сиджу у Ню Йорку, сьогодні 3 квітня, здається, Велика П’ятниця, і я збираюся іти до Плащаниці у Церкві Святого Юра.
Ще у вересні 2023 року Блаженніший Святослав УГКЦ пояснив, що святкуватимемо всі свята з точними датами разом з 1 вересня 2023 року, що у 2025 році відзначатиметься ювілей 1700-річчя Першого Вселенського Собору. Готуючись до цього, ведеться спільна праця в діалозі між Римом і Константинополем над оновленою Пасхалією, згідно з якою усі християни світу святкуватимуть Пасху в один день.
«Будемо разом працювати, долучатися до процесів вселенського християнства для реформи Пасхалії. Сподіваюся, що це буде справа, хоч недалекого, та все ж майбутнього», — додав Глава УГКЦ.
Подібно рішенням Архієрейського Собору помісної Української Православної Церкви під головуванням Митрополита Київського і всієї України Епіфанія 24 травня 2023 року затверджено Постанову про календарне питання, в якій визначено перехід на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, зберігаючи за парафіями та монастирями, які цього бажають, право використовувати старий календар.
«Це рішення, на яке чекає від нас і більшість вірних нашої Церкви, і більшість українського суспільства. Це рішення не просте, ми йшли до нього тривалий час, поступово, крок за кроком, і робимо його зважено. Але воно так само необхідне, як свого часу було необхідним рішення запровадити українську живу мову в богослужінні замість традиційної слов’янської, запровадити автокефальний устрій життя Церкви замість багатосотлітньої підлеглості. Не всі сприйняли ці рішення, не всі їх підтримали – але вони були вірними та життєво необхідними. Так само вірним і життєво необхідним для нас є рішення про перехід на оновлений календар, який є більш точним астрономічно та церковно прийнятим, зі збереженням традиційної пасхалії», – зазначив Митрополит Епіфаній, ПЦУ.
За радянських часів безбожники комуністи назвали релігію опіатом. Але не могли в Україні дати собі ради з цим “опіатом” та віруючим народом. Тому ліквідували Українську Автокефальну Православну Церкву, а пізніше Українську Греко Католицьку Церкву встановивши для віруючих Сталінську спотвору Московського Патріархату бо знали що українці глибоко вірять, та релігія і церква невідємні частини нашої культури.
Ця релігійгість і глибока віра у Господа Бога, Ісуса Христа та покров Божої Матері тримала і тримає наш народ по сьогоднішній день. Для цього і потрібно певне єднання наших головних християнських церков.
Колись до незалежности велика частина української діаспора трималася старого кадендара бо за жорстокої окупації та винищення комуністичною Москвою не було нагоди перейти на календар яким у звичайному і переважно у релігійному житті користується ввесь світ.
Ми незалежні тридцять пять років і чи не найвищий час щоби обєднатися календарно та тим самим дальше від москалів. Що нам на перешкоді? Не Рим у цьому випадку. Хіба Царгород, бо наші обидві головні Християнські церкви не мають автокефалії. Цього треба вимагати від Патріарха Варфоломея, а не просто чекати.
Мені здається що слово за православними нашими братами і сестрами. 2025 рік був і минув. Ми далі святкуємо Христове Вокресіння різно, разом і окремо. Це не повинно продовжуватися. На здоровий розум це не справа віри.
Мойсей вів Ізраїль до Обіцяної Землі сорок років. Правда, це були біблійні сорок років. Можемо молитися, але і треба вимагати, щоби наші церковні провідники це зробили далеко скорше. Я вірю, що Церква, одна і друга, це народ. Його мають слухати навіть наші душпастирі.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
3 квітня 2026 року
Аскольд Лозинський
