Регіональні перли і їхні наслідки
Коли дізнаєшся про чергові ініціативи регіоналів, спрямовані на «поглиблення покращення» – сприймаєш це доволі спокійно, як прогнозоване лихо, яке ще якийсь час буде переслідувати українців. Тим більш, коли це ініціативи з нетрів міністерства доходів і зборів імені Олександра Клименка, який як вміє, так і метушиться з латанням державного бюджету, розпотрошеного тими ж регіоналами з гаслом «після нас – хоч дефолт».
Для прикладу, взяти хоч би нещодавню пропозицію обкладати 1%-им податком громадян, котрі їдуть за кордон (чи відпочивати, чи у справах – байдуже, раз вирішив тимчасово податися за межі «зони покращення» – плати). Чи ініціативу, щоб українські заробітчани платили новий податок – єдиний внесок до Пенсійного фонду України. А якщо вони перешлють родині грошовий переказ, то це вважатиметься доходом, і доведеться податок платити з суми цього переказу. Або ж законотворчість самого Азарова – з 1 липня відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами будуть зараховувати жінкам до страхового стажу (приблизно чотири місяці, 70 днів до пологів та 56 днів після). Страхові внески за період перебування у декретній відпустці буде сплачувати роботодавець, виходячи з нарахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами – 33,2% від цієї суми. А 2% з суми допомоги відтепер – до державного бюджету. Оскільки декретні, а отже, і розмір єдиного соціального внеску залежать від розміру зарплати, як тільки керівник дізнається, що жінка вагітна, знайте спосіб урізати їй зарплату, або й заздалегідь буде віддавати при працевлаштуванні перевагу немолодим жінкам. Але ж хіба це турбує Азарова і решту регіоналів, коли на порядку денному – вже не примарна, а реальна загроза дефолту.
Та це питання економічні. Особливо регіонали майстерні, коли влазять у гуманітарну сферу і своїми заявами примушують згадувати фразу «слон в антикварному магазині». Так, нещодавно Олег Царьов в інтерв’ю «Українській правді» поділився власним рецептом, як потрібно вирішити мовну проблему в Україні: потрібно вибрати мову, якою говорить більшість населення, суржик, і зробити її державною. А за компанію теж два діалекти суржика – російську та українську мови. Мабуть, трактування російської як діалекту суржика надзвичайно «втішило» Кремль, навіть з огляду на те, що Царьов – «видатний» філолог, і може й ще не таким перлом потішити публіку.
А ось Вадим Колесніченко, видатний антифашист із рядів ПР, зацікавився особою Михайла Каркоця, полювання на якого ініціювали в США журналісти агентства «The Associated Press». В його уяві 94-річний українець без суду і слідства вже перетворився на «штандартенфюрера, що брав участь у вбивстві сотень українців і борців з нацизмом». Колесніченко звернувся до Генерального прокурора з вимогою порушити питання перед прокуратурою США про екстрадицію до України «ймовірного нацистського злочинця» та проведення відкритого судового процесу у його справі.
Крім цього, регіонал, виявляється, глибоко обурений тим, що в Україні багато нацистів та їхніх посібників почуваються вільно і навіть отримують матеріальну допомогу від деяких місцевих органів влади.
Тому, враховуючи скарги центру Симона Візенталя про відсутність реального переслідування нацистських злочинців в Україні, Міжнародний антифашистський фронт (дітище Колесніченка) прийняв рішення про створення в Україні постійно діючого Центру адміністративного і судового переслідування нацистських злочинців. Цей Центр разом з міжнародними організаціями перевірить на причетність до злочинів нацизму всіх ветеранів УПА і дивізії СС «Галичина», буде проводити збір інформації та слідство по кожній окремій людині і події. За результатами слідства будуть підготовані заяви про порушення кримінальних справ та судові позови. А вже і негайно Колесніченко закликав повідомляти всю інформацію про «нацистських злочинців в Україні».
Отже, матимемо інституцію, яка планує влаштувати переслідування українців, які боролися за волю України, пройшли радянські концтабори, вижили – а тепер їх повторно судитиме Колесніченко, суворіший антифашист, аніж навіть сталінська репресивно-каральна система! Щоправда, є надія, що далі балачок, як завжди, у нього справа не піде.
Не дивно, що коли один регіонал «опускає» російську мову до статусу діалекту суржика, інший – приміряє на себе бірку представництва «Сімон Візенталь в Україні», доводиться Кремлю шукати адекватніших репрезентантів власних інтересів.
UMH group та другий акціонер, Геннадій Боголюбов (партнер Ігоря Коломойського), продали проект «Фокус» (журнали «Фокус», «Фокус. Красива країна», сайт focus.ua) українській групі Vertex United. До її складу входять: компанія Vertex Hotel Group (готелі «Президент Готель», «Бристоль», «Лондонський», інші об’єкти готельного призначення), ПАО «ФІНБАНК». Основні власники групи – Борис Кауфман та Олександр Грановський.
У 2002-2006 роках Грановський був народним депутатом від СДПУ(о). На парламентських виборах 2006 р. балотувався знову від проекту Віктора Медведчука – блоку «Не так!», де в списку перебував на 14 місці. Тоді Медведчук програв. Тепер активно розвиває свій новий прокремлівський проект «Український вибір».
Наклад одного числа «Фокусу» – 32 тисячі примірників, щотижнева аудиторія сайту – 350 000 відвідувачів. Непогана аудиторія для того, щоб акуратно, поволі пропагувати ідеї «Русского міра». Крім цього, «Фокус» спеціалізувався на рейтингах – 100 найвпливовіших жінок, 200 багатих українців, 200 впливових українців, 55 кращих для життя міст в Україні і тому подібне. Теж гарний майданчик, щоб рекламувати «правильних» і «впливових» – за стандартами Кремля. А те, що новий співвласник «Фокусу» Грабовський не випливе знову у компанії свого старого начальника Медведика – спрогнозувати неважко. Колишніх есдеків не буває.
Юлій Хвещук
