Прихована правда

Йосиф Сірка

Коли хтось з українських істориків, політиків, вчених звертає світові увагу на те, що українці і росіяни цілковито відмінні нації, відмінні генотипи, то їх звинувачують у нацоналізмі, у тенденційності, чи якихось інших „гріхах”. Мовляв, українці з московитами вже століттями разом, то й стали братами. Сам Путін переконує свох слухачів, що українців взагалі нема, а є російськомовне населення України, бо ж майже всі українці знають російську.А ті, що нею непослуговуються, то її розуміють.
Другий президент сучасної України Л.Кучма 2004 р. видав книжку „Україна – не Росія”, яку можна було вважати на той час бестселером, бо вона багатьом відкрила очі на брехню про те, що, мовляв, ми „кровні брати”. Та від того часу багато змінилося, бо неграмотний в історії України режим Януковича, за допомоги „історика” Д.Табачника, цілковито переплутав поняття національної ідентичності українців та їхню належність до Московської імперії.
Сьогодні, коли „собіратель” імперських територій, якого у світі називають Путлером (бо перевзяв методи „творення” імперії Гітлера), не тільки не визнає українців, ані й їхній леґітимний орґан – Верховну Раду України, знов постає питання історичної правди про українців і московитів.
Саме тут нам слід покликатись на авторитет російської літератури, автора відомого роману „Петро 1”, академіка – Олексія Толстого (1883 -1945). Цей, незаперечний інтелектуал російької літератури вже за совєтських часів сказав знамениті слова, які й сьогодні не втрачають актуальності. Його оцінка двох етносів – українького (краще б сказати русинського, згідно з нашою назвою, що походила від Русь) та московського, який перебував якийсь час в колоніяльній залежності Київської Русі.
О.Толстой зазначає: „Есть две Руси. Первая – Києвская имеет свои корни в мировой, а минимум в европейськой культуре. Идеи добра, чести, свободы, справедливости понимала эта Русь так, как понимал их весь западный мир”. Виходячи з Майдану, слід до цього ще додати боротьбу за гідність людини, за боротбу проти корупції та диктатури. Отже, справжні русини – нащадки Киїнської Русі, гідні сини своїх предків, в ідеалах яких вони виросли, а їхню боротьбу за соціальну справедливість поширили.
Далі О.Толстой мовить про тих, які собі присвоїли нашу національну назву, під якою себе ідентифікують з часів Петра І: „ А есть вторая Русь – Московская, это Русь тайги, монгольская, дикая, звериная. Эта Русь сделала своим национальным идеалом кровавую деспотию и дикую ярость. Эта Московская Русь издавна была, есть и будет полным отрицанием всего европейского и заклятым врагом Европы.”
А тепер пригляньтесь до тзв. сепаратиських рухів, які організують аґенти російської служби безпеки на Сході та Півдні України. Саме із цих тзв. протестних акцій вимальовується яскрава картина другої Русі, тобто, Московії. Правду кажучи, Московія ніколи себе не звала Руссю – в історії знаємо Московське князівство, Московську державу, а слово Русь вживалося в цій державі хіба що в церкві, яка прийшла сюди з Київської Русі після 200 років від її хрещення!
В очі кидається „боротьба сепаратистів” не за соціальну справедливість, не за демократію, не за людську гідність, чи проти безробіття, проти диктатури, проти цензури, або, скажімо, за свободу – ні, цього нема – їм Росію! І пригляньтесь до якого хамства дійшли кремлівські керівники. Вони відверто втручаються у внутрішні справи сусідньої країни „лише тому”, що, мовляв, захищають російськомовних. Навіть Гітлер краще маскував свої наміри загарбництва

Світ ХХІ століття з таким хамством і підступністю зустрічається вперше і тому неймовірна брехня антиукраїнських ЗМІ Росії цілковито запанувала деякими людьми на Сході і Півдні України, якими вправно керують вчорашні КГБісти, а сьогоднішні керівники РФ на чолі з полковником (а може вже генералом).
Ще недавно російська поліція не дозволила 8-ом людям висловити свою підтримку у Петербурзі, а сьогодні російські агенти відверто організують захоплення адміністративних будинків, чи міліцейських відділів, будинків СБУ. І ясно, що все це робиться не для покращення життя населення, для збільшення робочих місць, для соціального захисту, але тільки для того, щоб приєднати частини України до РФ. Поява „зелених чоловічків” у Слов’янську та вживання зброї проти МВС у Краматорську є свідченням того, що „сепаратиський рух” організують ще недавні „брати”, які цілковито відповідають біблійному образові Каїна, який убив брата Авеля.
Московська пропаґанда на увесь світ кричить про українських нацоналістів, екстремістів, які чомусь досі не вбили ні одного „зеленого чоловічка”, ні одного шовіністичного солдата РФ. Зате досі постраждали українські активісти – учасники Майдану, українські військовослужбовці, які не хотіли стріляти до своїх сусідів. Російські ЗМІ поширюють у світі брехню про „озброєні банди”, які вбивають російськомовних, які по вулицях великих міст ходять і розстрілюють росіян.
А тим часом, російські аґенти та російські спеціалісти озброюють банди, за допомоги яких потім захоплюють адміністративні будинки і вживають зброю проти членів внутрішнього війська, свідченням чого було вбивтво українського майора в Криму та офіцера у Слов’янську
Марш правди, який відбувся 13 квітня у Москві засвідчив, що і в Росії є люди, які зрозуміли брехню російських ЗМІ. На жаль, про Марш правди у Москві на Сході і Півдні України не знають, бо вони зомбовані брехливою пропаґандою Кремля, яку поширює офіційний пропаґандист Кремля Д.Киселев. Саме цей одіозний пропаґандист був визнаний учасниками Маршу правди людиною, яка „не дихне, як не брехне”, від виступів якої робиться погано на шлунку.
Поява „зелених чоловічків” у будь-якому реґіоні України, означає, що вже запланована наступна акція російських військ на захоплення адміністративних будинків, чи міліцейських дільниць, території. Дивує лише, чому українські члени внутрішнього війська, Національної гвардії, чи інших озброєних частин не арештують і не ідентифікують „зелених чоловічків”, які потім „дозрівають” на подобіє італійських чорно- або німецьких коричнево-сорочників фашистського стибу?
Тзв. російськомовні сепаратисти на зовні ніби-то перебрали методи боротьби Майдану – гумові колеса, молотовські коктейли, національну символіку – прапор.
Дуже зрадливим для організаторів є те, що якщо Майдан співав і читав вірші і, головне, мирно хотів досягти мети – ліквідувати диктатуру, корупцію соціальну несправедливість, то у „сепаратистів” цілковито інша мета і методи. Вони не тільки не співають і віршів не читають – вони отримують російську зброю, російські прапори і вимагають лише приєднання до Росії.
А вирішити проблему російськомовних (патріотів Росії , які хочуть приєднатися до Росії) можна було б дуже мирно, просто і в інтересах усіх сторін. Нікому не можна заборонити любити когось, чи щось, але можна допомогти цю любов цивілізовано здійснити! Найбільша країні світ РФ має величезні необроблені простори, які пустують, бо бракує людей, щоб їх заселити і на них загосподарювати.
Оприлюднений недавно план російської влади переселити кілька мільйонів українців (у разі повної анексії України) на схід РФ, є прикладом, як можна було б здійснити мрії російських патріотів, які, якимсь чином, опинились на українських землях, в українській державі. Цих людей не можна змусити любити Україну, але саме їм потрібна допомога, щоб перебралися жити до омріяної батьківщини Росії.
Україна не перша і не остання у світі, яка має різноманітних емігрантів, але вона перша у світі, де пришельці, після десятиліть, вирішили, що їхня батьківщина не та, де народились, де живуть і працюють.
Історія знає приклад тамілів Шрі Ланки, які намагалися на новопоселеній території чужої країни проголосити власну державу і ця спроба тамілів закінчилася для них трагічно. Емігрантам в Европі, США, чи Канаді сепаратизм навіть на думку не спаде, бо їхні батьківщини не підтримали б такий „сепаратиський рух”. Дії війська держави-острова Шрі Ланки, могли б бути прикладом для українського війська, яке повинно використати усі можливі засоби, щоб терористські акції захоплювання адміністративних будинків та міліцейських відділів, керовані явно неукраїнськими громадянами, були припинені. Страждати повинні терористи, а не ті, які борються з тероризмом.
Кількатисячна акція в Москві на Марші правди засвідчила, що не всі в РФ згідні з курсом Путіна на руйнування України, але цього мало, щоб змінити обличча країни, яке за словами Анатолія Вітровича, не дуже привабливе:
„Россия – самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто на изнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир.”
Історична брехня, яку започаткував ще російський імперський історик М.Карамзін (1766-1826) про походження Російської держави, знайла відгомін у Путіна, який довів, що в історії РФ і України він неграмотна людина. І саме сьогодні актуальні слова О.Толстого про дві Русі, які доводять відмінність українців і московитів. Якщо українці на Майдані доводили, що є три речі, які найбільш вартісні в житті: любов, переконання, довіра, то тзв., керований ззовні, „сепаратиський рух” обрав свою мету, яка спирається на трьох найненадійніших речах: владі, вдачі, маєтку!
Події на Сході і Півдні України є свідченням того, що у „Московській Русі (згідно зі словами О.Толстого) далі панує „ідеал деспотії та дикого звірства”, а в Київській Русі продовжили рух до европейської культури, до честі і волі!
13.4.14 р.