Проти торгівлі людьми-невільниками
Крім лагодження конфліктів між державами, або інколи в середині однієї держави, до найбільш важливих завдань ООН належить перегляд міжнародної ситуації суспільства, зокрема, що відбувається між кордонами, координація зусиль держав, включно з співпрацею з неурядовими організаціями та, інколи, допомога спільними силами у випадках проблематичного соціального та економічного розвитку суспільства, зокрема, у тих державах які є членами ООН. Правда, кожний час має свої особливості, одначе в загальному залишаються здебільшого ті самі проблеми, тільки їх деталі різняться, а є багато явищ універсального і позачасового характеру. До першочергових таких явищ належать: бідність, проблеми здоров’я, освіти та насильство, все те, що існувало і існує не тільки від початку заснування ООН, але кілька тисячоліть, так довго як існує записана історія.
Кожного року, інколи і декілька раз, на форумах ООН засідає Комісії соціального розвитку при ООН, та відбуваються конференції на цю тему. Рівно ж по цьому характеру серйозну увагу приділяється, зокрема, питанням статусу жінок. На ці заходи не тільки запрошується не урядові організації ООН, але заохочується їх до активної участі. У тому відношенню і представники СКУ майже за звичай щороку приймали участь у цих заходах соціального розвитку чи статусу жінок.
Представники СКУ приймали участь у 48-і сесії Комісії статусу жінок в приміщенні ООН в Ню Йорку 1-12 березня 2004 року. Також СКУ приймав участь у 51-і сесії цієї Комісії при ООН в Ню Йорку 26 лютого до 9-го березня 2007 року; 4 березня 2009 року представник СКУ брала участь у 53-і сесії Комісії статусу жінок в приміщенні ООН в Ню-Йорку; від 27 лютого до 9 березня 2012 представник СКУ приймала участь у 56-і сесії Комісії про статус жінок в ООН в Ню Йорку. Головними темами були підсилення ролі селянських жінок у протестах проти бідності та голоду, розвиток суспільства, а також ангажування молодих жінок і чоловіків, дівчат і хлопців для впровадження гендерної рівності.
Також представники СКУ брали участь у різних конференціях соціального розвитку: 2 лютого 2008 року, 12 травня 2008 року, 19 березня 2010 та інших. На конференції 19 березня 2010 року на нарадах Секції соціальної політики та розвитку і Комітету не-урядових організацій соціального розвитку, які влаштували круглий стіл на тему як неурядові організації можуть вживати соціальні засоби масової інформації (ЗМІ) для того, щоби організації могли найкраще використовувати свій час і ресурси. Зокрема увагу було присвячено таким ЗМІ як Фейсбук і Твиттер для оформлення стратегії. Також було представлено статистику і демографії користування різними соціальними ЗМІ.
23 лютого 2011 року представники СКУ прийняли участь у Конференції під заголовком: „Жінки і дівчата у науці і технології: переборювання перешкод та досягнення мети”, яку влаштувала Світова Федерація Українських Жіночих Організацій у приміщенні біля ОН в Ню Йорку..
Останнє двадцятиліття позначилось, зокрема, більшою свободою подорожування, відкриттям кордонів та разом з тим і зловживанням з цього приводу. Бідність була засадничою проблемою не тільки третього світу Африки, Південної чи Центральної Америки чи Азії, але також держав які утворювали СССР та його сателітів. Ці держави колишнього СССР та сателіти виростали з попелу СССР, правда з новими можливостями, але також з незвичними проблемами. У цих країнах існувало два роди людей: багаті і бідні. З незалежністю бідні почали шукати нових способів заробити на достойне життя, а не просто виживання. Багаті користувалися своїми привілейованими позиціями та контактами. Одначе при цьому відкрились де юре, або де факто з малим трудом, границі, зокрема, для бідних, одначе рівночасно знайшлись погані люди які вирішили використати цей сценарій.
Отже, назріла нова проблема, яка фактично не була зовсім новою, а саме- невільництво. Різниця полягала у тому, що до невільників історія додала, зокрема, молодих жінок і хлопців з східної Європи, велику їх частину становили українці. 8 березня 2004 р. на Сорок восьму сесію Комісії ООН про статус жінки, що відбулося у Ню Йорку 1-12 березня 2004 року СКУ направив і розповсюдив документ під заголовком “Стейтмент про торгівлю невільниками” у якому СКУ вказав:
“Впродовж останніх кілька місяців СКУ слідкує за активністю відповідних органів ООН, регіональних та світових урядових та не урядових інституцій у справах нашого особливого зацікавлення. У цьому відношенню, міжнародна торгівля невільниками є між найрізкішими світовими проблемами які зустрічають українців. Вагомий вплив торгівлі невільниками на українців є підтверджений Олександром Долженковом, заступником ректора наукових досліджень при Інституті права Одеського університету, який недавно подав, що більше ніж 400,000 українських жінок сьогодні знаходяться поза (Україною) у сексуальному невільництві…Міжнародна Організації Міграції підвищила це число до 500,000 українських жінок на Заході. Інші дослідники підтвердили, що кількість українських жінок і дівчат які є жертвами сексуальної торгівлі є приголомшуюча. “
У “Стейтменті” СКУ подані наступні факти: українські жінки є найбільшою національною групою торгівлі у Туреччині, українські жінки є друга найбільша група при військових базах США у Кореї, жінки від СНД становлять 70% торгу в Ізраїлю, українські жінки це найбільша чужинецька група у Голландії, 70% українських жінок у Польщі є об’єктом торгування, жінки з центральної і східної Європи, а також СНД становлять 80% торгу у Німеччині.
Рівночасно у “Стейменті” були подані такі пропозиції до ООН: встановити політичне цілеспрямування побороти торгівлю; перевести програми усвідомлення та запобігання; заохочувати і підтримувати заходи неурядових організацій які займаються боротьбою проти торгівлі невільниками; ініціювати державні закони, щоби карати тих які займаються торгівлею, а також їх помічників; звернути особливу увагу на поліційські заходи арештувати та карати тих які торгують; доставляти гуманітарну допомогу жертвам та допомогти їх реабілітацію у суспільство; ратифікувати та впровадити Конвенцію ООН проти міжнародного організованого злочину включно з Протоколом запобігання, перебороти та покарати торгівлю людьми, особливо жінками та дітьми; розробити міжнародну, регіональну та двохсторонню співпрацю з країнами де починається торгівля, країнами транзиту та країнами доставлення; звернути особливу увагу на новий фронт торгівлі у Центральній та Східній Європі.
На початку липня 2004 року, президент СКУ прибув до Відня. Крім ознайомлення з станом української громади та новоприбулих у Відні та загалом у Австрії. президент СКУ відбув корисні зустрічі в приміщенні ООН у Відні з особами відповідальними за Бюро наркотиків та злочинців в центральній та східній Європі та з особливим Представником Організації Безпеки та Співпраці в Європі(ОБСЕ) Боротьби проти торгування людьми. Президент СКУ запропонував обом співпрацю з організованою українською громадою, зокрема в тих країнах де ця проблема найбільш поширена та де використовують українських жінок, а саме: Німеччина, Греція, Чеська Республіка, Сербія та Боснія. З своєї сторони представники ООН та ОБСЄ запропонували співпрацю з уже влаштованими структурами урядовими та неурядовими у цих країнах де представники українських громад служили б зв’язковими між цими структурами та українськими жінками. Встановлюючи рамці співпраці СКУ, ООН і ОБСЕ зобов’язалися тісно співпрацювати, уболіваючи спільним оцінкам, що європейські держави, а також США і Україна мало серйозної уваги присвячують цим проблемам. Ці інформації та контакти були подані речникам української в тому часі не дуже зорганізованої громади, але також і кілька років пізніше коли громада краще влаштувалася.
Представниця СКУ при ООН, яка особливо займалася питанням торгівлі дівчатами-невільниками на початку 2006 року активно за-ангажувалася у подробиці захисту жертв торгування невільниками. Вона прийняла участь у нарадах ООН , де обговорювалося як виглядає ця проблема у великих містах, зокрема в Ню Йорку. Встановлено контакт з різними неурядовими організаціями у Ню Йорку по цьому питанню. Вдалося включити у програму Нью-йоркського фестивалю спектаклів виставу на цю тему “Бути Наташою”. Також видано брошуру з телефонними номерами для зв’язку і допомоги, т.зв. гарячі лінії.
В березні 2006 року представниця СКУ при ООН виїхала в Україну де зустрінулася з представниками Центру реформи української освіти, що активно працює по цьому питанню в Україні. Також відбула зустріч в Україні з представниками Міжнародної організації міграції (МОМ) , що є фактично структурою ООН. Передано книжки канадського журналіста Віктора Маларика під назвою “Наташі: Нова світова торгівля сексу” в українській мові для розповсюдження в Україні. Обговорювалося зокрема допомога жертвам у країнах де вони опинилися. Також відбула зустрічі з українськими не урядовими організаціями які займаються цим питанням в Україні.
На початку 2006 року президент СКУ перебуваючи в Італії (Венеції) відбув кілька зустрічей з представниками МОМ там та місцевою поліцією по цьому питанню. В Італії на той час перебувало приблизно один мільйон українських заробітчан. Встановлено рамки співпраці та інформації з громадою та доступу до гарячої лінії.
Представниця СКУ приймала участь і поширювала новий “Стейтмент” СКУ по цьому питанню на 51-ій сесії Комісії статусу жінки від 26 лютого до 9 березня 2007 року. Конференція мала назву “Елімінування всіх форм дискримінації та застосування сили проти дівчини-дитини” . У “Стейтменті” включено покликання на різні нові заходи пророблені державою США, а також Європейським Союзом, який впровадив деякі важливі заходи у боротьбі з торгівлею жінками. Також у 2005 році Парламентська Асамблея Ради Європи спільно з українським урядом впровадили програму боротьби насильства проти жінок. В тому самому році українська держава прийняла законодавство, що окреслило торгівлю людьми як злочин та створило при цьому окреме бюро з 50 осіб які займалися б виключно цими справами.”
В користь освіти
16 листопада 1945 року була оформлена організація освіти, науки і культури під назвою ЮНЕСКО. Мета цієї організації була і є допомагати влаштувати культуру миру, ліквідацію бідності, тривалий розвиток та міжкультурний діалог через освіту, науку, культуру, засоби комунікації та інформації. Вже в 1946 році ЮНЕСКО стало спеціалізованою агенцією ООН та пов’язалося з ООН через окрему угоду. Сьогодні 195 держав є членами ЮНЕСКО, а 8 держав-територій являються асоційованими членами. ЮНЕСКО запрошується на наради Генеральної Асамблеї та ЕКОСОК ООН. Між ЮНЕСКО та ГАООН та ЕКОСОК ООН існує взаємний обмін рішень та рекомендацій які відносяться до тих питань чим займається ЮНЕСКО. Інколи ЮНЕСКО запрошує і не урядові організації при ЕКОСОК до участі, подаючи свої рекомендації. Так 11 березня 2011 року представник СКУ приймав участь у конференції ЮНЕСКО в приміщенні ООН в Ню Йорку на тему „Мир і діалог між культурами.”
20 квітня 2011року представники СКУ внесли свої пропозиції на конференцію про освіту, що відбулася у липні 2011 року в Женеві. Зауваження за приписом були обмежені до 500 слів та концентрувалися на потребах „особливої освіти” в країнах колишнього СРСР та відсутність взагалі української освіти в РФ. У пропозиціях СКУ подано, щодо особливої освіти:
“Ефективність загальної початкової освіти для всіх дітей означає, що окремі фізичні, психологічні, лінгвістичні, і емоційні потреби дітей повинні бути задоволені за рахунок повного курсу початкової школи. Просто навчання читати, писати і рахувати більше не є ефективною стратегією в 21 столітті.
Однією з основних проблем у розвитку, в тому числі в пострадянських країнах, є задоволення освітніх потреб дітей з особливими потребами (фізичними, психологічними, мовними та емоційними). У суспільстві, яке продовжує потерпати під тягарем нетерпимості, індивідууми , які не вписуються в штамп “один-розмір-підходить-всім моделям”, розглядаються як сором і тягар.
Пострадянські країни (наприклад Україна) мають велику необхідність підвищення педагогічних, громадських і політичних рішень для усвідомлення того, що дітям з фізичними, психологічними, мовними та емоційними проблемами необхідно:
спілкуватися зі своїми однолітками в шкільному середовищі (а не бути ізольованими шляхом навчання на дому);
організувати програму, яка фокусується на зосереджені та зміцненні їх потенціалу (а не та, що обмежується маркуванням своїх “дефектів”, в результаті навчання безпорадності);
влаштовувати програми, які будуть навчати і виховувати дитину вміти відстояти свої права (а не особи обмежені у впливі та моніторингу державної політики по ігноруванню індивідуумів з певними вадами ).
Досвід країн розвинутого світу показав, що створення школи яка включає і
забезпечує особливі потреби цих дітей, з орієнтованою на цих дітей освітою, в результаті є вигодою для всіх дітей і, в кінцевому рахунку, суспільства в цілому.
Органи Організації Об’єднаних Націй повинні підвищувати обізнаність про ці потреби в пострадянському світі та країнах, що розвиваються і координувати фінансову допомогу для їх вирішення.”
У документі СКУ, щодо освіти української громади в Росії написано:
“Іншим важливим питанням в галузі освіти є задоволення потреб етнічних меншин. Стаття 27-ма Міжнародного пакту про громадянські і політичні права говорить: ‘У тих державах, де існують етнічні, релігійні та мовні меншості, особам, які належать до таких меншин, не може бути відмовлено в праві разом з іншими членами своєї групи, користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, або користуватися рідною мовою ‘.
Подібною до вище сказаного є справа української етнічної меншини, яка є найбільша в Росії. Там не має жодної україно- мовної школи. Для порівняння, російська етнічна меншина є найбільша в Україні. Є близько трьох тисяч шкіл в Україні, де російська мова або пропонується, або виступає в якості основної мови навчання. Очевидно, що щось негаразд у Росії. Зазначена невідповідність не служить ні російській державі, ні українській національній меншині в ній , яка останньо почувається обмеженою і таким чином бачить себе поза основним руслом Російської держави. Ця відсутність уваги до етнічних меншин відчувається і в інших сферах у Росії: релігії і т.д.
Організація Об’єднаних Націй повинна приділяти особливу увагу розвитку мовних і релігійних прав етнічних меншин не тільки відповідно до Загальної декларації з прав людини і вищезгаданого пакту, але з метою збереження демократичного розвитку її держав-членів. Розвиток культури в освіті має основне значення для сприяння більшої лояльності та активності громадян. ”
На жаль, як з іншими заувагами неурядових організацій при ООН, вони залишаються не зобов’язуючими рекомендаціями до яких рідко прислухаються.
В користь довкілля
Напевно до найбільш вагомих, а тим більше розголошених, подій 20 віку належить вибух четвертого реактора на атомній станції біля Чорнобиля в радянській Україні 26 квітня 1986 року. Ця подія не тільки негативно вплинула на екологічний стан в Україні, до речі, мабуть навіть більше у Білорусі та трохи і в Росії, але завдала молодій державі нові та додаткові кошти на лікування жертв, а також виплату додаткової пенсії. Чорнобиль відкрив для цілого світу перспективу великого ядерного вибуху як найгіршої форми отруєння довкілля так, що всі вибухи у світі почали мірятися у порівнанню до Чорнобиля. Тим самим, вибух залишив поважні не тільки екологічні, медичні, соціальні, але також і економічні наслідки, зокрема, важкі для молодої держави, яка у жодному випадку не відповідала за те, що відбулося, а опинилася з великими видатками для ліквідації наслідків у додатку до і так надзвичайних економічних труднощів у зв’язку з переходом від командної комуністичної до вільної капіталістичної економії.
Україні треба було поховати четвертий реактор саркофагом, закрити решта три реактори на станції та знайти альтернативу до втраченої енергії, утворенням ядерних станцій в іншому місці (Рівному та Хмельницькому). Ясно, що з часом ця проблема України стала світовою і після різних розмов і консультацій, врешті 20 грудня 1995 року в Оттаві, Канада, напередодні десятої річниці вибуху, Велика сімка найбільших індустріальних держав світу та Європейський Союз підписали з Україною Меморандум порозуміння у якому велику частину фінансового тягару перебрало на себе світове товариство. Чорнобиль, його наслідки для екології та здоров’я, а також економії стали предметом для дискусій держав та неурядових організацій на форумі ООН.
Впродовж свого членства ООН представники СКУ співпрацювали зокрема з Постійним представництвом України у заходах щодо Чорнобиля, допомагаючи в час річниць влаштуванням різних конференцій та базарів на допомогу дітям Чорнобиля.
Майже в кожну річницю відбувалася конференція у якій особливо було порушено справу Чорнобиля яку організували Постійне представництво України (ППУ) разом з другими установами ООН, або організаціями при ООН. Представники СКУ брали участь у цих заходах. Для прикладу можна навести: конференцію влаштовану Програмою розвитку ООН та Постійним представництвом України з нагоди 20-річчя Чорнобильської трагедії 26 квітня 2006 року на якій виступали представники України, Білорусі та Росії, а також представники найбільших держав-донорів зокрема США, Японії, ЄС та інші;. 16 квітня 2009 року, конференцію про здоров’я та довкілля влаштовану неурядовою організацією Світовою передачею інформації спільно з Постійним представництвом України ; 26 квітня 2011 року представники СКУ прийняли участь у конференції влаштованій СПІ та ППУ з нагоди 25-річчя Чорнобиля, де між доповідачами були Постійні представники Японії (Японія на початку 2011 року пережила подібну ядерну трагедію) та України, а також президент СКУ та голова СФУЖО.
(далі буде)
13 березня 2013 Аскольд Лозинський
