Про партію ХХІІ століття
Святослав Караванський
Спроби ненависницької диктатури Росії, а також зовсім нечисленних (сексуальних) меншин світу, впливати на процес укладання Конституції України неминуче викличе появу в Україні «Партії ХХІІ Століття». Ця партія не конче має саме так називатися, але вона обов’язково мусить декларувати у своїй програмі положення-вимогу про справжню, а не паперову рівність чоловічої та жіночої статі в Україні. Тобто?
Тобто вимогу закріпити в Конституції України статтю, яка твердить, що всі виборні керівні державні органи, почавши від Верховної Ради і кінчаючи сільськими радами, мусять мати у своєму складі рівне число осіб чоловічої та жіночої статі. Иншими словами, половину обранців – чоловіків і половину обранців – жінок
Цю вимогу можливо здійснити закріпленням у Конституції порядку виборів, коли всіх виборців поділено на дві категорії: чоловічу й жіночу. Чоловіча категорія виборців обиратиме чоловічу половину виборного органу, а жіноча половина – жіночу половину виборного органу.
Запровадження цієї вимоги до Конституції і проведення виборів за цією системою забезпечить справжню – реальну – рівність чоловічої та жіночої статі в керівництві держави.
Членами «Партії ХХІІ століття» не конче мають бути жінки. Чоловіки, які усвідомлюють, що перевага їхньої статі в керівництві держав веде до появи у світі гітлеро-путинських диктатур із загрозою ядерного знищення людської цивілізації, мають поповнювати лави цієї партії і бути на найчільніших постах у її керівництві, включно з лідерством партії.
Історичне тло появи «Партії ХХІІ Століття»
Людству відомі дві моделі керівництва життям держав: матріярхат і патріярхат. Перша модель – матріярхат не була черевата знущаннями з протилежної статі, тоді як друга модель – патріярхат – виявився здатний на такі знущання. Згадаймо знущання з китайських жінок, яких продовж століть змушувано калічити свої нижні кінцівки нібито для збереження подружньої вірности. Відомі й інші дискримінаційні щодо жіноцтва явища у країнах патріярхату. Чого варте, наприклад, полювання на відьом у середні віки в Европі? Чому не було полювання на відьмарів типу Путина й Гітлера, а саме жінок? Бо усім життям тих часів керували чоловіки. Знищуючи “відьом”, вони дивилися крізь пальці на умови й можливості для появи Гітлерів і Путіних у майбутньону.
Отже, патріярхат, як модель керівництва життям землян, не є досягнення людства. Тим паче у країнах, які вважають себе демократичними.
Щодо матріярхату, ми маємо дуже скупі відомості про цей період людської історії, за винятком того, що за матріярхату не було дискримінації чоловіків.
Поява загрози для демократії з боку вихованих патріярхатом диктаторів, свідчать, що світ має знайти іншу модель керівництва життям планети, а саме модель, де в керівництві життям держав мають співпрацювати на рівних правах дві історично утворені природою статі.
І саме демокраичні країни – це трамплін для виникняння нової форми керівницва держав, бо демократичні держави декларують рівність чоловічої та жіночої статі, але не закріплюють цієї рівности у найважливішій сфері – керівництві держав.
Людству потрібна поруч із чоловічою твердістю і героїзмом жіноче милосердя й ніжність. Співпраця й порозуміння між собою цих якостей буде запорукою світлого майбутнього людства без загрози ядерного знищення людської цивілізації
Слава Партії ХХІІ століття, яка рятуватиме світ від ядерного кошмару!
Слава Україні, де має постати Партія ХХІІ століття!
Слава героям, які стоятимуть в обороні Партії ХХІІ століття!
