Президент на експорт, дволикість, патріот, чи відмова від відповідальности?
Йосиф Сірка
Бурхливими оплесками закінчилася участь президента В.Зеленського у Всесвітньому Економічному Форумі в швейцарському місті Давосі. Оплески, які так любить український президент, пов’язані не тільки з тим, що він добре грає роль президента, але й тому, що говорить як патріот. Чого вже варта його останній виступ перед численною авдіторією учасників з різних країн, коли звернув увагу слухачів на те, що в РФ панує автократія, а в Україні – демократія. Зеленський, справедливо, зазначив, що в РФ Путін створив рабське населення, замість зробити з «бідних середній клас». «Наш скарб і сила – наші люди» – мовляв, тому, що я відмінний від Путіна, зазначив президент.
Іншими словами, Зеленський твердив, що в Україні демократія, тому боротьба українців проти диктаторської Росії є боротьбою і за захист решти цивілізованого світу, в чому з ним погодились і присутні своїми довгими оплесками! Після цього «історичного виступу» Зеленського в Давосі вже наступного дня в Україні перед українцями постав інший президент. Спочатку він зробив заяву про «нестерпність» переслідування журналістів, а згодом світ довідався, що Головнокомандувача В.Залужного нема серед учасників першого засідання Ради НАТО-Україна, від якого союзники сподівалися отримати найсвіжішу інформацію про стан на російсько-українському фронті. Демократично обраний Зеленнський-президент навіть не вважав за потрібне пояснити, чому не дозволив поїхати на перше засідання Ради НАТО-Україна Головнокомандувачеві Залужному.
Одночасно, у ЗМІ появилася вістка про затримання, без судового рішення, інвестора І.Мазепи у справі понад 10-річної давности, що могло б відбутись у тоталітарній (автократичній) Росії, але не в «демократичній» Україні. І це після запрошення Зеленським в Давосі інвесторів в Україну. Склалося враження, що виступи «патріотичного, демократичного реформатора» Зеленського «затримали» у Швейцарії, а до Києва повернувся Янукович. Саме він міг стати першим, хто міг поставити підпис під документом, який мав наблизити українців до Европи.
Якщо звернути увагу на те, що зараз між Україною та Европейським Союзом склалися сприятливі умови на перспективне членство, що в НАТО почастішали голоси про надання членства Україні, що в США появилася надія на надання тривалої допомоги, то постать Зеленського при «уряді» Єрмака нагадує Януковича, при уряді Азарова.
Доречно буде нагадати, як дійшло в Україні до заміни неофіційної і обраної влади ВР України. Тобто, «Офісно-президентської» Єрмака з, майже, 100-членним ОП заступників та «радників», платних і «безплатних». Мала різниця між Азаровим і Єрмаком стала лише після ліквідації першого уряду президентства Зеленського, який обирався президентом і ВР, а «Офісно-президентський» (неофіційний) уряд обирав сам А.Єрмак, а підписом стверджував президент.
«Оманські угоди» і невтішні наслідки
Є всі причини підозрівати, що демонтаж Української Держави був запланований не в Україні, а в Москві за допомоги не тільки колишнього СБУ Сівковича, але й радника-адвоката Януковича Портнова, який після обрання Зеленського президентом був щоденним «гостем» президентської адміністрації. Поленгшувало відвідини те, що тодішній голова адміністрації Богдан був «юридичним консультантом» Портнова (коли той став депутатом ВРУ від БЮТ). Єрмак, який хвалився своїми зв’язками з Кремлем, скористався «напрацюваннями» Богдана-Портнова і після «успішно» організованої ним «відпустки» Зеленнського в Омані (початком січня 2020 р.), яку «випадково» зіпсуло збиття українського цивільного літака в Ірані (4.1.20 р., на борті якого загинуло 176 людей.
Катастрофа з літаком застала Зеленського безпомічним – в Омані ж нема навіть дипломатичного представництва, а «потужний переговірник» -«помічник і радник» Єрмак організував «відпочинок» президента Зеленського заздалегідь і чи про все поінформував «шефа», певно, не довідаємось, хіба на суді. «Цілковито випадково» саме в ті дні до Оману прилетів і заступник Путіна Патрушев, відомий своїми технолоґіями підготовки війни проти Чеченської республіки, коли нащадки КГБ підривали житлові будинки в Росії, а звинувачували чеченців.
Склалося враження, що Патрушев «допоміг» Зеленському повернутися в Україну – літаком, на якому сам прилетів до Оману (про все це вже детально звітували різні ЗМІ, серед яких і відомі журналістські розслідування Bellingcat. Цей час мають на увазі різні політологи, коли аналізують загадковий “відпочинок” Зеленського і Єрмака в Омані і досі не пояснений транспорт, яким користувався Зеленський до Оману і його повернення до Києва. Зрештою, Єрмак досі заперечує організовану зустріч Зеленського з Патрушевим, яка, за твердженням різних джерел, відбулася 8.1.2020 р. в Омані (деякі джерела повідомляють, навіть точну годину).
Після таємного повернення (як і таємного “відпочинку”) Зеленського в Омані відбулися зміни, які багато хто із політологів вважає деґрадацією Державности. Раптова заміна керівника ОП Богдана на Єрмака (без будь-якого пояснення), послужила для Єрмака причиною поміняти цілу владу та набрати до ОП і люстрованих (Татаров). Ліквідація “реформаторського молодого і професійного уряду” після 5 місяців була пояснена Зеленським, як результат того, що уряд “не показав жодного реформаторського проґресу”. В дійсності, людина, яка провела 10 років “помічником” депутата Тадеєва не мала уяви про державо-управління, бо найбільше Єрмак міг “навчитися” організувати тітушок та антиукраїнських акцій, якими Тедеєв міг похватися.
Спецпризначенець, майор ЗСУ та учасник війни про РФ з 2014 р. І.Лапін на своєму каналі в YouTube називає діяльність Єрмака «плодами Оманських домовленостей». Політолог В.Цибулько вважає, що «слуги так вдало демонтувати державу зі свого розуму не могли!» Тому: «Оманський кейс таки існує». (YouTube, 20.1.24).
Різниця між державником і помічником депутата
Щоб краще зрозуміти висловлені думки І.Лапіна та В.Цибалька, то нагадаємо першопочатки недосвідченого Зеленського на посаді президента України. Від самого початку президентської кампанії Зеленський покладався на юридичні поради та допомогу Андрія Богдана, який,вже на той час, мав неабиякий досвід не тільки, як адвокат: 2007-2010 ( за президентства В.Ющеннка) -заступник міністра юстиції Оніщука, 2010-2014, за Януковича – призначений Азаровим заступником Міністра Кабінету Міністрів України – урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики, 2014 – радник Дніпропетровської ОДА І.Коломойського та з 2015 р. його особистий адвокат. Окрім того, два рази Богдан пробував потрапити до ВРУ – раз від партії Наша Україна, раз від БЮТ – але без успіху. Зате, будучи заступником Оніщука, був юридичним консультантом депутата від БЮТ А.Портнова (на громадських засадах). Портнов покинув партію Ю.Тимошенко і перейшов до Януковича, що, певно, допомогло і безпартійному Богданові влаштуватися у Азарова.
Цілковито інакшою була дорога “великого” політика А.Єрмака, кар’єра якого почалася саме після сумнозвісного «відпочинку» президента Зеленського до Оману. У передвиборчий період Єрмак мало чим звертав на себе увагу. Його «політична заанґажованість» починалася і закінчувалася на тому, що він був помічником депутата ВР України 3-х скликань від партії Реґіонів Ельбруса Тедеєва. Звичайно, що за кількарічну «допомогу» Єрмак «набрався» іншого досвіду ніж А.Богдан, коли мова про державотворчу діяльність. Справа в тому, що Тедеєв за увесь час свого депутатства ні разу не виступив з якоюсь ініціативою щодо поліпшення, чи поправки якогось закону, але завжди виходив до трибуни, якщо була вказівка заблокувати чийсь виступ, якщо організувала партія якийсь напад на «неугодного» політика, чи промовця.
Запам’ятвся Тедеєв тим, що завжди голосував за сумнівні, чи антиукраїнські закони: стосовно державної мови, чи антинародні тзв. «диктаторські закони», які обмежували права громадян і свободу слова. Він не подав за увесь час депутатської каденції жодного запиту, чи законопроекту. Дехто вважав Тедеєва керівником тітушок, які потребували керівника. Окрім того, Тедеєв був одним із 148 депутатів ВРУ, які підписали Звернення до Сейму Респуліка Польська, з проханням визнати ґеноцидом поляків подій національно-визвольної війни України 1942-1944 рр. Гадаю, що «досвід», який здобув Єрмак, за багато років у Тедеєва, дуже виразно проявився саме на його праці керівника ОП.
Те, що А.Богдан, мав досвід і поняття про управління державою, показав склад першого уряду президента Зеленського. Можливо не всі виявилися на своїх місцях, але поспішна їх заміна не дозволила їм проявити свої здібності. Тим більше, що пояснення Зеленського замінити їх полягало в тому, що «я чекав швидких змін», а вони за 5 місяців не зуміли виконати виборчі обіцянки кандидата на президента.
Шлях до «найвпливовіших політиків» Европи
Сумніви, мовляв, причиною заміни «молодого уряду реформаторів» Гончарука були недостатні результати, розвіялися після року, коли керівник Офісу став займатися не адміністрацією президента, але забезпечив за собою першість щодо закордонної політики, став неофіційним головою уряду та ВР України, людиною, яка контролює СБУ, поліцію та Гененральну прокуратуру і суди. Все це було можливим досягти, оскільки Зеленський був зайнятий своїми виступами в різних парламентах світу не тільки через телебачення, але й прямою участю. Таким чином, Єрмак, практично, усунув Зеленського від обов’язків президента і став «найвпливовішим політиком» Европи (за оцінкою «Politico). «Промахом» нелеґітимного «володаря» (якого ніхто не обирав, який нікому не присягав, нічого не підписував) Єрмака стало те, що за 4 роки він не може показати ні одної завершеної доброї справи для України.
Єрмак починав свою кар’єру керівника ОП заявою, що: Не буде «жодного телефонного права і втручання в державні процеси. (підкр. ЙС). Жодних інтриг – все буде прозоро і чесно» (перша пресконференція Єрмака, 12.2.20). Ця заява Єрмака, пригадалася багатьом, майже, після 4 років її появи, коли «найпотужніший політик» повернувся з Давосу з «порожніми руками». Виявилося, що до його «мирної формули» Китай, стратегічний партнер РФ, не виявив ніякого зацікавлення, незважаючи на велику китайську делегацію, яка брала участь у ВЕФ в Давосі.
Катастрофічна ситуація в Україні, яка здивувала і обурила президента після повернення з Швейцарії, стосувалася насамперед незаконного стеження за журналістами-рослідувачами та арешту і обшуків без судового рішення банкіра та інвестора І.Мазепи. Президент Зеленський негайно висловився стосовно журналістів-розслідувачів, мовляв, це неприпустимо і обіцяв навести порядок. Швидка реакція президента свідчить про те, що він сам був «заскочений» таким вчинком влади, без відома якої ніхто б не наважився слідкувати за журналістами. Арешт Мазепи та обшуки фірми без судового рішення пройшли тотально в протилежному напрямку, яким Зеленський у своєму заключному виступі намагався завербувати інвесторів, моваляв – у нас панує демократія.
«Експеримент» Єрмака, який узурпував владу в Україні, після чотирьох років, дав «тріщину», яку відомий політолог Є.Магда назвав «класичною ситуацією, яка призводить до революцій. Він, як людина вчена, нагадав, зокрема тим, що ще пам’ятають вчення «вождя світового пролетаріяту» В.Леніна, який пояснював причини революцій, коли: «Верхи не можуть керувати по-старому, а низи не хочуть жити по-старому». Іншими словами – влада відмовляється від відповідальности: за корупцію, мобілізацію, не йде у відставку, атакує Збройні сили, військове керівництво, які сформовані з добровольців, професіоналів військових і цивільних та Тероборони.
Патріотичний і емоційний виступ Зеленського з нагоди 105-ої річниці Дня Соборности дає надію, що він повернеться до відповідального виконання президентських обов’язків, які йому надали його виборці. 4 роки незмінної влади, яка його заспокоювала до останньої години 24-ого лютого 2022 р., що РФ ніколи не піде повномасштабним вторгненням в Україну, завели країну у великі проблеми. Щоб їх вирішити, то потрібні знання, гроші і терпеливість і фахові люди.
Виступ Зеленського на Софійській площі Києва (22.1.24) та повідомлення про те, що Україна не забуває про своїх етнічних сестер та братів, про українські етнічні території, які протягом останніх кілька століть входили до російської імперії і ще входять до недоімперії, дає надію, що президент, нарешті буде виконувати і таку політку, якої вже від нього й несподівалися. Тому зароджується надія, що він сатане вимогливим до влади і свого оточення, які й спричинилися до того, що він до останнього дня не вірив у російську аґресію, яка за два роки вже забрала сотні тисяч життів і зруйнувала не тільки мирне життя, але й економіку країни.
Майже два роки повномасштабної російської війни проти України вимагають неминучих пошуків змін, які владна партія не в силі сама зробити. Тому виринає нагальна потреба – створити уряд національного порятунку – забути партійну належність, але обирати людей, фахівців,які будуть корисними в організуванні оборони, у відбудові, які мають міжнародні контакти і можуть поширити контакти на медичні, освітні, інвестиційні ділянки. Ізраїль, який має в Кнесеті більше партій, ніж їх має ВР України, зумів протягом кількох днів створити Кабінет національного порятунку – то ж перейміться досвідом – безплатно! Тільки після створення Кабінету (коаліції) національного порятунку стане змістовним звернення президента:
« Дорогий народе!
Навесні 2022 року я вперше побачив Бучу після окупації. І вперше одягнув футболку зі словами I’m Ukrainian. Я – українець! І завжди, а особливо тепер, слова «я – українець» мають особливе значення. Сьогодні вони сповнені мужністю, гордістю й незламністю нашого народу. Болем, який відчувають кожен українець і українка, та водночас силою, яка допомагає нам усе пройти. Усе подолати. Усе пережити. Знаючи й пам’ятаючи, що тільки сильні українці можуть стати єдиними. І тільки єдині українці можуть бути сильними.
Українці в усьому світі.»
Флорида, 24.1.24 р.
