Помилкове розуміння свободи чи намагання ввести в оману.
У відповідь Послу Німеччини.
В американській юриспруденції є засада, що свобода слова не дозволяє вигукувати: „Вогонь!” у заповненому театрі. Чому? Бо такий вигук може спричинити до панічного руху товпи, що в кінцевому результаті може принести пошкодження, а навіть і смертні наслідки.
Це- символічне твердження судді Верховного суду США Олівера Вендела Голмса. Подібне обмеження стосується також різних випадків, коли необмежене користування свободою заперечує загальну безпеку чи наносить кривду другим. Тобто у цивілізованому, демократичному світі будь яка свобода не оцінюється в абсолютному розумінні. Для того і є закони, приписи поведінки, параметри діяльности, етичні засади, тощо.
Навіть в, найбільш ідеалістичному, академічному світі свобода має певні обмеження. Академік засадничо не користується бульварною мовою, образливими фразами. Поняттям „академічна свобода”, мабуть, найбільше зловживають люди, які далекі як до науки так і до толерантності, бо людина, яка дійсно вірить у академічну свободу, користується фактами і аргументами, а не наклепами чи образливими епітетами.
У дипломатичній роботі представники держави працюють на розвиток двосторонніх відносин між країною котру вони представляють і країною де вони служать. В цій праці, яка має на меті позитивні і взаємновигідні наслідки, дипломати звичайно стримуються від грубої поведінки, образливих слів і втручання у внутрішні справи даної країни..
Все це перекреслює посол Німеччини у своїй статті „Віє вітер свободи”, де він оправдовує влаштування в Посольстві Німеччини доповіді „історика” Россолінські-Лібе під заголовком „Бандера-фашист”.
Власне Посол підкреслює, що причиною, чому цією лекціє зайнялося Посольство, було те, що в „жодному іншому місці в Україні для його доповіді з послідуючою дискусією не було надано можливості.” А чи цієї лекції було потрібно в Україні? Посол вважає, що так і тому пронує свої німецькі послуги. „Україна, і на це поправу було вказано, знаходиться в процесі знаходження власної ідентичності, ‘nation-building’- не в сенсі створення просто нації, а державної нації. Тут важливу роль відіграє минуле, і тому важливо віднайти, що становить ‘солідарну спільноту’ (Ернест Ренан).”
Послу, мабуть, треба запропонувати іншу тему, яка вкладається більш відповідно в процес відбудови нації українців та має якесь відношення до німців. Скільки страчено українського цвіту в часи Другої Світовї Війни завдяки німецьким окупантам, які вивезли їх до німецьких концентраційних таборів, або до Німеччини на невільничу роботу?! Отже, скільки у цьому процесі відбудови нації належить Німеччині відшкодувати українцям за величезні втрати?! Ця тема має пряме відношення до питання німецько-українських відносин, і що треба робити, щоб їх виправити..
Назва „Бандера-фашист”, яку Посол замовчує у своїй статті, насторожує з місця та відкидає будь яку наукову дискусію. До цього також треба додати, що лекцію виголосив науковий неофіт і екстреміст, котрий відомий тільки з своїх екстремістських вигуків. Так німецький екстреміст називає фашистом Бандеру, який відсидів в німецькому концтаборі в Сакзенгавзен, два брати котрого загинули в німецькому концтаборі в Авшвіці! Того Бандеру, якого вбив агент КГБ на території Німеччини чотирнадцять років після війни, бо демократична німецька поліція не була спроможна Бандеру охоронити і навіть не була спроможна вбивцю зловити! Він сам здався.
Вчинок і пояснення Посла Німеччини- це не є заради академічної свободи, а всупереч вірчим грамотам врученим йому українською державою. Йому залишається перестати дурити нас своїм уявним ідеалізмом, а просто подати резигнацію. На сьогоднішній день ніхто в Україні не може його вважати обєктивним дипломатом, котрий працює на розвиток українсько-німецьких відносин.
Аскольд Лозинський
