Підтримати Колесніченка

Йосиф Сірка

Хто багато хрюкає – стане свинею!
(Із коментаря на УП.)

Ініціатива скандального депутата від ПР В.Колесниченка про створення центру розшуку нацистських злочинців, повинна отримати підримку. Правда, слід спочатку визначитися з терміном нацизму, а не самовільно визначати нацизмом, нацистами лише те, що пов’язане з українцями в окупованій Німеччиною Україні .
Отже, слово Nazi є скороченням слова Nationalsozialist, а термін Nazismus є скороченням Nationalsozialismus. Тобто, оба терміни стосуються німецького минулого і до України не мають безпосереднього стосунку.
Нацизм, це різновид фашизму, який включає біологічний расизм та антисемітизм. Це була ідеологія Нацистської Партії в Німеччині і споріднена вона з іншими рухами. Нацизм розвився під впливом руху пан-Ґерманізму, ультра правого руху Фольксдойч (Volksdeutsch) націоналізму та антикомуністичних парамілітарних Вільних загонів (Freikorps), які існували після Першої світової війни.
Тут слід зазначити, що різновиди фашистської ідеолоґії існували не тільки в Німеччині, але й у деоктрих її союзників таких як Італія, Угорщина, Японія, Словаччина, Іспанія, СССР. України між ними нема, бо й її не було, а тих, що проголосили акт відновлення Української Держави (С.Бандера, Я.Стецько та ін.), було арештовано і посаджено у концентраційні табори Німеччини, звідки вони вийшли щойно після закінчення війни.
Декого може здивувати, що до списку союзників нацистської Німеччини включено СССР. Справа в тому, що коли йшлося про розподіл Польщі, балтійських країн, то Сталін виявився найвірнішим союзником Гітлера, що задокументовано угодою і підписами Молотова та Ріббентропа у Москві 23. 8. 1939 р! Тому й Европейський парламент прийняв резолюцію 2008/9 рр., якою в однаковій мірі засудив нацизм і сталінізм і визнав день 23 серпня Міжнародним днем смутку

Обидві країни (Німеччина і СССР) були не тільки союзниками , коли поділили між собою частину Східної Европи. Справа в тому, що вони були близькі ідеологічно, обидві нехтували людськими правами, обидві мали концентраційні табори, різниця була лише у тому, що Москва потребувала робочу силу для розбудови імперії і їх виснажували працею допоки не повмирали. Розстрілювали лише ідеологічно „небезпечних” націоналістів.
Якщо ж німці самі не могли за всім доглядати і змушені були шукати серед окупованих народів тзв. сьогоднішніх тушок, то в СССР з цим справлялася ціла армія НКВДистів та так званих стукачів, які також продавали сусідів і рідних (приклад Павлика Морозова).
Сьогодні вже нема сумніву, що большевицький режим в СССР був різновидом фашизму, про що свідчать численні наукові праці та жертви цього нелюдського режиму. Одним словом, якщо приглядатись на конкретний зміст, то можна сміливо твердити про нацизм совєтської епохи!.
Якщо ще є ті, хто був причетним якимось чином до німецького нацизму, то їх слід поставити перед суд. Але не можна залишити без кари злочинців, які були ідеологічно споріднені з німецькими нацистами, а їхній досвід не тільки практикували, але й вдосконалювали. Саме так – вони себе звали комуністами і лише через багато років світ дійшов висновку, що оба ці злочинні режими – нацистський і комуністичний – однакові у своїй суті. І саме це надає нам відваги підтримати пропозицію пана Колесніченка щодо сворення центру розшуку нацистських злочинців.
Одне потрібно таки мати на увазі, що з німецьким нацизмом спочатку розправився Міжнародний Трибунал у Нюрнберзі 20.11.1945 – 1.10. 1946 р., а потім німецьке законодавство ФРН.
Комуністичним злочинцям ще досі вдалось уникнути справедливого суду, а в Україні вони навіть увійшли до владної коаліції та досі безкарно засідають у ВР та на різних відповідальних місцях.
Може В.Колесніченко і Ко візмуться спочатку за розслідування злочинного минулого свого власного і своїх коаліційних колег, які привикли кричати „ловіть злодія”, бо їхні кешені від краденого вже розриваються.
Зрештою може нарешті з’ясується, чи батьки існуючих президентів Росії, України були коляборантами, або вони були жертвами нацистів.

9.7.2013 р.