Перший український споживчий кооператив «Народна торгівля» (140 років тому)
140 років тому:
21(9).07.1883 – у Львові за ініціативи Василя Нагірного та Аполлона Ничая на кошти українських заможних міщан засновано перший український споживчий кооператив «Народна торгівля». Метою кооперативу було організація закупівлі товарів з перших рук, об’єднання можливостей сільських і маломістечкових крамниць, навчання українського населення веденню власної торгівлі. На загал це мало сприяти економічному піднесенню українського населення Галичини, а відтак й зросту його національної свідомости. Підставою для створення «Народної торгівлі» був закон Австро-Угорщини про заробіткові-господарські спілки ухвалений 1873. Першою в Галичині цією нагодою скористалася польська національна меншина, заснувавши у Львові відповідне кооперативне господарське товариство. Натомість українцям знадобилося цілих 10 років щоби зважитись на подібний чин. Правда ця ситуація була обумовлена низкою об’єктивних причини і зокрема тою, що за декілька століть бездержавного життя українська заможна верства значною мірою піддалася полонізації й для подібної ініціативи просто бракувало підприємливих людей та коштів. Початок української господарської діяльности був вельми скромним – одна крамничка та 648 австрійських золотих капіталу, проте вже за рік напруженої праці було 4 склади з річним оборотом 310 тисяч австрійських корон. Станом на 1914 «Народна торгівля» мала вже 19 власних гуртових складів-крамниць, з нею співпрацювало 831 дрібніших українських крамниць, об’єднувала 1244 членів в тому числі 93 кооперативи, налагодила ефективну економічну діяльність не тільки в краю але й підтримувала жваві торговельні зв’язки потужними кооперативами Європи. До більшовицької окупації кооператив вишколив понад 2 тисячі українських фахівців, проте у 1939 його діяльність була припинена, а майно націоналізовано. На короткий час «Народна торгівля» відновила свою діяльність в період німецької окупації. У 1943 вона об’єднувала 1250 працівників і понад 27 тисяч членів, мала 106 крамниць, 14 баз, 12 складів солі, 6 виробництв, 14 філій (які включали 123 крамниці, 15 баз і 5 виробництв). Проте після 1944 її існування в радянській тоталітарній системі було немислиме.
