Новий фронт боротьби

Круглий стіл «Росія, як загроза світовій безпеці», організований Міжнародною благодійною установою «Центр національного відродження» ім. С. Бандери, відбувся 27 листопада у Львові. Його учасниками стали представники громадських організацій, волонтерських середовищ, що допомагають учасникам російсько-української війни, а також запрошені гості ‒ представники Служби безпеки України та білоруської опозиції. 

Учасники констатували, що російська агресія проти України спочатку в Криму, а потім на Донбасі, викликає неоднозначне сприйняття серед політиків та громадян європейських країн. Найоб’єктивніше оцінюють цю загрозу лише ті країни, які вже зазнали у своїй історії російської інтервенції, і усвідомлюють, що як анексія Криму без вчинення опору переконала Путіна в можливості розширення агресії на Донбас, так і ймовірне розчленування України на федерацію або маріонеткові «республіки» дозволить йому сподіватися на можливість продовження поступового наступу на території країн Балтії, Кавказу, Середньої Азії. Натомість країни Центральної та Західної Європи, на жаль, продовжують жити в уявленнях про те, що «холодна війна» закінчилася назавжди, і не усвідомлюють загрозу тепер вже «гарячої війни». Надію дає перемога на парламентських виборах у США республіканців, які виступають противниками розширення сфери впливів Москви і, традиційно, симпатиками України. Водночас поки що стратегія Путіна виглядає успішною: Україна вже фактично дивиться на Донбас як на тимчасово втрачений регіон (а немає нічого довговічнішого, ніж тимчасове), бойові дії, які ведуться Москвою порівняно малими силами виснажують українську економіку, яка, попри всі західні санкції, суттєво поступається російській, і її падіння відбувається значно швидшими темпами. Крім цього попереду зима, а це означає реальну загрозу соціальних протестів вимушених переселенців як з Криму, так і з Донбасу, для яких переважно влада не змогла забезпечити нормальних умов для проживання та роботи.

На тлі бойових дій на Донбасі, питання окупації Криму відійшло на другий план у свідомості громадян та, відповідно, у риториці політиків. З п’яти політичних сил, які пройшли до парламенту, лише три згадали про проблему Криму в своїх програмах ‒ це Блок Петра Порошенка, «Батьківщина» та «Опозиційний блок». «Партія виступає за неухильне дотримання прав усіх національних меншин, за якого Україна залишиться унітарною, соборною державою. Особлива увага має приділятися захисту українського Криму і кримських татар як корінного народу Криму», – сказано в програмі Блоку Петра Порошенка.Також у цьому документі зазначається, що партія має намір боротися за повернення Криму переважно політичними і дипломатичними методами.

У програмі «Батьківщини» з приводу Криму сказано приблизно те саме. Партія обіцяє запустити програму з повернення Криму і змусити Росію компенсувати збитки від окупації республіки. Однією з передвиборних обіцянок «Опозиційного блоку» є реалізація громадянських і майнових прав переселенців і громадян України, які проживають на півострові.

Очевидним є те, що, декларуючи неминучість повернення Криму до складу України, державна влада не тільки нічого для цього не робить, але й не уявляє, що потрібно для цього робити. І навіть не вживає хоч якихось заходів на захист кримських татарів, які були найбільш активним та найбільш лояльним до України елементом на півострові, а тепер зазнають цькування з боку місцевих шовіністів та окупантів, що вже перетворилися на переслідування за етнічною та релігійною ознаками. При цьому ідейний лідер, Мустафа Джемілєв, продовжує переконано стверджувати, що доки Крим окупований Росією, перспектив і майбутнього для кримських татар там немає. Однак продовження зволікання у початку процесу звільнення півострова приведе до того, що найбільш проукраїнський елемент населення, а саме кримські татари, або будуть примушені окупаційним режимом до лояльності, або ж почнуть орієнтуватися на підтримку Туреччини (де проживає більше кримських татар, ніж в самому Криму) та загалом тюрксько-ісламського світу.

До речі, у зверненні громадського руху «Євромайдан-Крим», яке підтримав Архієпископ Сімферопольський і Кримський Української православної церкви Київського патріархату Климент, Верховну Раду України, зокрема майбутню парламентську коаліцію, просять з перших днів активно включитися в роботу з відновлення територіальної цілісності країни, визначивши чіткі позиції щодо сьогодення і майбутнього анексованого Криму.

Громадські діячі висловлюють своє невдоволення текстами коаліційних угод щодо тимчасово окупованих територій України, оскільки там відсутні чіткі положення щодо сьогодення і майбутнього Криму. У зв’язку цим просять представників коаліції переглянути угоду політичних партій, додати розділ про Крим і низку важливих для кримчан пунктів. Зокрема, вказано на необхідність створення протягом 15-ти днів спеціального центрального органу державної влади з питань тимчасово окупованої території України, який має взяти на себе стратегічне планування і забезпечення державних механізмів з повернення Криму, а саме – створення міністерства з питань Криму. Якому доручити протягом 60 днів від дня його створення розробити стратегію повернення Криму і винести її на затвердження Верховної Ради України». Ще одним з важливих пунктів, на думку громадських діячів, є ухвалення закону «Про статус кримськотатарського народу як корінного народу України».

Учасники круглого столу констатували: 

1. Перемога в російсько-українській війні неможлива виключно військовими засобами, оскільки, по-перше, власний український військовий потенціал суттєво поступається російському за всіма показниками, по-друге, союзники України у світі не готові до власного втручання в конфлікт.

2. Запорука перемоги у війні – це ліквідація режиму Путіна в Росії. Однак головною помилкою теперішньої стратегії західних демократій є опора на російські ліберально-демократичні кола, оскільки подібні ідеї ніколи не були притаманні більшості населення Росії, вихованій в дусі «царепочитанія».

3. Головне завдання – підтримка та ініціювання національно-визвольних рухів на території РФ з метою дестабілізації режиму Путіна та, в подальшому, розпаду РФ на окремі національні держави.

4. У зовнішньополітичному аспекті необхідно активізувати співпрацю всіх демократичних країн, які межують із Росією, з метою додаткового утворення своєрідної «Східної оборонної ініціативи», або «Східної стіни» для колективного захисту від Росії. Подібна ініціатива, не підміняючи собою НАТО, дозволить залучити до неї й інші країни – не члени НАТО, як от Україна, Грузія, Молдова, Азербайджан.

5. У питанні повернення Криму до складу України необхідно зосередитися на формуванні спільноти тюрко-ісламських країн, готових стати на захист кримських татар (Туреччина, Азербайджан тощо). А передувати такій ініціативі повинно прийняття закону про зміну статусу Кримської АР на Кримськотатарську АР. Крім цього, потрібно ініціювати створення офіційного міністерства окупованих територій, з пропозицією очолити його М. Джемілєву. Йдеться як про координацію допомогу біженцям, так і про здійснення моніторингу порушень прав людини на півострові, інформаційно-організаційні заходи, спрямовані на підтримку морального духу населення та потенційного розгортання ненасильницького спротиву окупантам. У випадку ігнорування чи профанації цієї ініціативи на державному рівні, ініціатива може бути трансформована в окремий проект – «громадське міністерство окупованих територій».

Результатом круглого столу стало прийняття «Підсумкової резолюції», текст якої наводиться:

«Неоголошена, так звана «гібридна» або «асиметрична» війна Росії проти України, незадовільне морально-психологічне становище в органах державної влади, відповідальних за забезпечення національної безпеки та оборони України, незадовільний стан кваліфікації їхніх працівників, віддалені перспективи їхнього реформування в умовах війни, змусили нас, представників громадськості, об’єднати наші зусилля в рамках «Громадського комітету національної безпеки». Волонтери ефективніше підтримують сьогодні захисників України, ніж чиновники та генерали з міністерства оборони України. Волонтери ефективніше зможуть стати і на захисті національної безпеки. Політики та дипломати повинні виконувати свої завдання, ми – свої.

Наша мета: нейтралізація зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України.

Наші завдання:

1. Відновлення територіальної цілісності України.

2. Нейтралізація московського імперіалізму та інших, агресивних стосовно України режимів та політичних сил.

3. Нейтралізація сепаратизму в Україні.

4. Сприяння відновленню обороноздатності та реформуванню сфери національної безпеки на державному рівні.

Наша діяльність передбачає окреслення існуючих та потенційних загроз, вироблення шляхів їхньої нейтралізації, ініціювання відповідних дій органів державної влади та громадянського суспільства як на території України, так і поза її межами».

Найближчим часом громадські діячі, які вирішили об’єднати свої зусилля в сфері захисту національної безпеки України, завершать опрацювання пропозицій стосовно напрямків діяльності, конкретного плану дій та майбутньої структури ГКНБ.

Юлій Хвещук