100 років тому:
19(14?).10.1925 – у с. Крушельниця на Львівщині народився Василь Підгородецький, учасник національно-визвольної боротьби, багаторічний політв’язень (32 роки). Закінчив 5 класів сільської школи. Член Юнацтва ОУН. У 1944 затриманий червоноармійцями, проте після 2 місяців ув’язнення відпущений. Перейшов у підпілля. У середині 1948 скерований на східні землі України для здійснення роз’яснювальної та пропагандистської роботи. Мешкав у Луганській области, від 1952 – у м. Сталіно (нині Донецьк). У лютому 1953 заарештований, перевезений в Дрогобич та трибуналом Прикарпатського військового округу засуджений на 25 років позбавлення волі, 5 років заслання і 5 років поразки в правах. Дещо раніше (1949) в Амурську область в Московії вислано всю його родину. Присуджений термін відбував в омських, іркутських, мордовських таборах та на Уралі. Постійний учасник акцій протесту проти свавілля табірної адміністрації та безправ’я в’язнів, неодноразово піддавався покаранню штрафним ізолятором. У таборі № 5 в Іркутській области був одним із організаторів страйку, який тривав майже півроку, за що знову підданий судовій розправі. В таборах познайомився з Михайлом Сорокою, з «шістдесятниками», приятелював з Михайлом Горинем. Писав листи з протестами до ЦК КПРС, взяв участь у колективній відмові від радянського громадянства. В покарання за незламність за вказівкою табірного начальства у вересні 1974 медичною комісією позбавлений 2-ї групи інвалідности. Звільнений 29 березня 1981, повернувся у рідне село, працював у будівельній бригаді, перебував під постійним наглядом КДБ. Через рік Підгородецькому поставили ультиматум виступити по радіо та телебаченні із заявою про відмову від своїх поглядів, інакше «як не прописаний» буде підданий покаранню за «порушення паспортного режиму». Через категоричну відмову у Сколе засуджений на 3 роки позбавлення волі. Лише внаслідок численних заяв та протестів через півтора року був звільнений. Після повернення додому влада знову поставила ультиматум про покаяння і знову різка відповідь та новий тюремний термін. Після падіння комуністичного режиму активний суспільно-політичний діяч. Учасник перепоховання у рідному селі загиблих повстанців, перевезенні на батьківщину праху сестри Степана Бандери (1991) та Михайла Сороки (1992). Помер у Львові 2004.
